Тарас Бульба із синами
Повість відомого українського письменника М. В. Гоголя «Тарас Бульба» – це яскрава і неперевершена оповідь про представників героїчного народу, який у стародавні часи жив на околицях слов’янської землі, про славетних українських козаків. На прикладі долі трьох головних героїв повісті – Тараса Бульби та його синів Остапа і Андрія, показано тогочасне життя українського козацтва.
Андрій і Остап були синами одного зі славетних і відважних козацьких ватажків – отамана Запорізької Січі Тараса Бульби. Обох братів батько виховував однаково і нікому не надавав переваги. Він вивчив їх у бурсі і робив усе можливе для того, щоб вини виросли освіченими, мужніми, сміливими і гідними козацького звання. Обидва брати, і Андрій, і Остап, виросли дійсно сміливими і мужніми, спраглими до подвигів і битв козаками. Але у кровних братів були величезні відмінності, більшість з яких крилася в рисах їх характерів.
Остап вже під час навчання в бурсі став проявляти твердість і відважність. Йому не подобалося вчитися і він кілька разів тікав з академії до Запорізької Січі. І лише погрози батька Тараса відправити Остапа в монастир примусили його повернутися до навчання і старанно довчитися. Крім того, Остап був гарним товаришем, терпів усі покарання і ніколи не зраджував своїх. Остап відрізнявся добродушною вдачею, але у нього не було такого гнучкого розуму, як у Андрія.
На відміну від Остапа, молодший брат Андрій «мав почуття трохи жвавіші і якось більш розвинені. Він також кипів спрагою подвигу, але разом з нею душа його була доступна іншим почуттям», в тому числі і коханню. Любов дуже рано закралася у душу героя і коли одного разу Андрій зустрів прекрасну дівчину, одразу ж без пам’яті в неї закохався. Саме кохання у майбутньому зіграло трагічну роль у долі цього справного козака.
У перших боях з ворогом і Остап, і Андрій проявили звою незвичайну козацьку завзятість, вміння і хоробрість. «О! та це буде з часом добрий полковник!» – Говорив Тарас Бульба про Остапа. Не менш радів Тарас і молодшому своєму синові – Андрієві: «І цей добрий – ворог би не взяв його! Вояка! Чи не Остап, а добрий, добрий також вояка!».
Але життя дружніх братів і їх батька змінилося, коли Андрію довелося випадково дізнатися, що в оточеному козаками місті живе його кохана, яку він згадував кілька років, знаходячись у Січі. Заради неї Андрій перейшов на бік ворогу, свою Вітчизну він проміняв на кохання, яке стало для нього миліше Батьківщини, батька, брата і товаришів.
Саме в цьому і проявляється фатальна відмінність між старшим і молодшим братом. Якщо сенс життя Остапа полягав у захисті православної віри і Вітчизни, у служінні козацькій справі, то для Андрія головним у житті стало веління його серця.
На жаль, обох братів чекає майже однакова трагічна доля. Андрій, який під час битви на боці ворога зустрівся з Тарасом, гине від батькової кулі: «Чим би не козак був? І станом високий, і чорнобривий, і рука була міцна в бою! Пропав, пропав безславно, як підла собака!» – такими словами батько прощається зі своїм молодшим сином.
А Остап помирає як справжній герой. Потрапивши у полон до поляків, він пізнає усі муки жорстоких знущань, але зустрічає смерть з мужністю і гідністю.
Отже, рідні брати, які однаково виховувалися, згодом стали кровними ворогами. Але у обох у них була сильна воля і мужність. І Остап, і Андрій були хоробрими людьми і віддали своє життя заради того, що захищали.
Андрій і Остап були синами одного зі славетних і відважних козацьких ватажків – отамана Запорізької Січі Тараса Бульби. Обох братів батько виховував однаково і нікому не надавав переваги. Він вивчив їх у бурсі і робив усе можливе для того, щоб вини виросли освіченими, мужніми, сміливими і гідними козацького звання. Обидва брати, і Андрій, і Остап, виросли дійсно сміливими і мужніми, спраглими до подвигів і битв козаками. Але у кровних братів були величезні відмінності, більшість з яких крилася в рисах їх характерів.
Остап вже під час навчання в бурсі став проявляти твердість і відважність. Йому не подобалося вчитися і він кілька разів тікав з академії до Запорізької Січі. І лише погрози батька Тараса відправити Остапа в монастир примусили його повернутися до навчання і старанно довчитися. Крім того, Остап був гарним товаришем, терпів усі покарання і ніколи не зраджував своїх. Остап відрізнявся добродушною вдачею, але у нього не було такого гнучкого розуму, як у Андрія.
На відміну від Остапа, молодший брат Андрій «мав почуття трохи жвавіші і якось більш розвинені. Він також кипів спрагою подвигу, але разом з нею душа його була доступна іншим почуттям», в тому числі і коханню. Любов дуже рано закралася у душу героя і коли одного разу Андрій зустрів прекрасну дівчину, одразу ж без пам’яті в неї закохався. Саме кохання у майбутньому зіграло трагічну роль у долі цього справного козака.
У перших боях з ворогом і Остап, і Андрій проявили звою незвичайну козацьку завзятість, вміння і хоробрість. «О! та це буде з часом добрий полковник!» – Говорив Тарас Бульба про Остапа. Не менш радів Тарас і молодшому своєму синові – Андрієві: «І цей добрий – ворог би не взяв його! Вояка! Чи не Остап, а добрий, добрий також вояка!».
Але життя дружніх братів і їх батька змінилося, коли Андрію довелося випадково дізнатися, що в оточеному козаками місті живе його кохана, яку він згадував кілька років, знаходячись у Січі. Заради неї Андрій перейшов на бік ворогу, свою Вітчизну він проміняв на кохання, яке стало для нього миліше Батьківщини, батька, брата і товаришів.
Саме в цьому і проявляється фатальна відмінність між старшим і молодшим братом. Якщо сенс життя Остапа полягав у захисті православної віри і Вітчизни, у служінні козацькій справі, то для Андрія головним у житті стало веління його серця.
На жаль, обох братів чекає майже однакова трагічна доля. Андрій, який під час битви на боці ворога зустрівся з Тарасом, гине від батькової кулі: «Чим би не козак був? І станом високий, і чорнобривий, і рука була міцна в бою! Пропав, пропав безславно, як підла собака!» – такими словами батько прощається зі своїм молодшим сином.
А Остап помирає як справжній герой. Потрапивши у полон до поляків, він пізнає усі муки жорстоких знущань, але зустрічає смерть з мужністю і гідністю.
Отже, рідні брати, які однаково виховувалися, згодом стали кровними ворогами. Але у обох у них була сильна воля і мужність. І Остап, і Андрій були хоробрими людьми і віддали своє життя заради того, що захищали.
