Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією „Каменярі”) - варіант 1

І. Франко — поет, прозаїк, історик, перекладач. Він належав до тих письменників, яких сам порівнював з „деревом, що своїм корінням впивається якомога більше і міцніше в свій рідний національний ґрунт... а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів...” Український діяч жив у бурхливу та сувору історичну добу. Нещодавно була панщина, потім — відміна кріпацтва, з'являється робітничий клас. І. Франко не міг не відгукуватися на болючі питання свого часу.

Про свій вірш „Каменярі” Франко писав так: „... це — алегоричний образ громади працівників, що спільною важкою працею ламають скелю для промощення дороги...”. Поет скористався алегорією, щоб емоційно, образно висловити думку свого часу, революційні ідеї. Каменярі — це збірний образ трудівників, що піднялися на боротьбу. Це люди великої сили волі, рішучі, готові побороти зло. Вони твердо вірять у перемогу:

   І всі ми вірили, що своїми руками

   Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт...

Але їм властиві не лише революційні дії, а й глибокі переживання, що передані метафорами: „душа боліла, і серце рвалося, і груди жаль стискав”. Усе своє життя, свої мрії і сподівання, всіх себе віддали ці мужні люди задля добра для інших:

   Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,

   І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

Високою ідейністю, актуальністю, багатством образної системи вірш І. Франка „Каменярі” у свій час здобув широку популярність. Не випадково український народ з любов'ю називав поета Каменярем.