Любов до природи рідного краю як вияв патріотизму письменниці (за поезією „Красо України, Подолля!”)

Леся Українка глибоко і щиро любила рідний край. Природа України викликає.щире захоплення поетеси, сповнює серце радістю і натхненням. Красу рідного Подолля оспівує вона в поезії „Красо України, Подолля!”.

Усе миле серцю письменниці на Батьківщині:

   Онде балочка весела,

   В ній хороші, красні села,

   Там хатки садами вкриті...

Леся Українка органічно вплітає в канву твору фольклорний образ тополь, що „розмовляють з вітром в полі”.

Замилування поетеси красою української природи ще виразніше підкреслюється зменшено-пестливою формою іменників:

   Он ярочки зелененькі,

   Стежечки по них маленькі,

   Перевиті, мов стрічечки,

   Збігаються до річечки...

Золоті безкраї лани та величезні густі бори, що „провадять таємну розмову”, справляють враження величної, спокійної краси.

І настільки все гарно і любо серцю навкруги, що здається, що зроду недолі, горя не знав цей край.

Щира любов Л. Українки до рідного краю звучить у кожному рядку, кожному слові поезії. Я думаю, що так сприймати красу своєї землі, помічати всі деталі пейзажу, відтінки кольорів може лише справжній патріот.