Моральні цінності — стрижень гуманізму (за художніми творами української літератури)
Загальновизнаною є думка про те, що справжнє мистецтво — вічне. Чому ці нерукотворні скарби не залишають байдужими кожне прийдешнє покоління? Відповідь дуже проста: вони є невмирущим джерелом, з якого людина черпає духовні цінності народу. Кожен літературний твір відкриває перед читачем цілий світ, сповнений любові та зради, гідності та безчестя, самовідданості та безвідповідальності. З коленим новим прочитаним твором ти ніби проживаєш життя за життям. З одним ми навчилися любити природу, з іншим — співпереживати. А далі — вірити, любити Батьківщину, цінувати людську гідність, бути сміливим, незламним, толерантним…
«Слово про похід Ігорів» відкрило переді мною цілий вир переживань. Я захоплювався відвагою Всеволода, мудрістю Святослава, сміливістю Ігоря. Мене вразило почуття волелюбства, притаманне руському народові.
Не залишило мене байдужим і проникливе Шевченкове слово про призначення людини. Кому ж захочеться відчувати себе приниженим, поневоленим? В унісон із Кобзаревим звучить слово нашого сучасника Бориса Олійника. Найвідповідальнішим вибором кожного є не Шекспірівське просте питання: бути чи не бути?, а набагато складніше: бути людиною чи зганьбити це велике ім’я?
Леся Українка знову зачарувала своїм щирим, проникливим словом. Читав «Давню весну», а в грудях щеміло від того, що лірична героїня «хвора й самотня» не може насолоджуватися дарунками весни. «Давня казка» змусила мене по-новому подивитися на поезію. Я зрозумів, що поетичні слова не лише тішать слух своєю ритмомелодикою, а й вчать думати, оцінювати людей «не за одягом, а за добрими справами».
Почуттям глибокого патріотизму пройнятий вірш В. Сосюри «Любіть Україну». Читаєш і розумієш, що любов до Батьківщини — це почуття, гідне лише справжньої людини-патріота.
Герой п’єси «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, Калитка, надзвичайно яскравий персонаж. Мені стало його навіть шкода, бо він працьовита людина, добрий господар, ладен був позбавити себе життя через втрату грошей. Невже і зараз знайдеться людина, для якої гроші важливіші за життя?
Дуже сподобалася повість О. Назарука «Роксоляна». Головна героїня довела, що сила розуму допоможе зруйнувати будь-які мури, видимі і невидимі. Вразила мене і її жага до знань. Цікаво, що проста українська дівчина змогла стати володаркою величезної Османської імперії.
Та найбільше запам’яталося оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало». Мені здається, кожен підліток повинен прочитати і осмислити його. Саме в цьому віці людина намагається бути схожою на когось (актора, друга, героя фільму), а роздуми коня Шептала допоможуть подивитися на себе збоку.
Отже, спілкування з літературними героями розширює кругозір, поглиблює знання, сприяє формуванню характеру читача, вчить оцінювати власні та чужі вчинки, а найголовніше — любити людину.
«Слово про похід Ігорів» відкрило переді мною цілий вир переживань. Я захоплювався відвагою Всеволода, мудрістю Святослава, сміливістю Ігоря. Мене вразило почуття волелюбства, притаманне руському народові.
Не залишило мене байдужим і проникливе Шевченкове слово про призначення людини. Кому ж захочеться відчувати себе приниженим, поневоленим? В унісон із Кобзаревим звучить слово нашого сучасника Бориса Олійника. Найвідповідальнішим вибором кожного є не Шекспірівське просте питання: бути чи не бути?, а набагато складніше: бути людиною чи зганьбити це велике ім’я?
Леся Українка знову зачарувала своїм щирим, проникливим словом. Читав «Давню весну», а в грудях щеміло від того, що лірична героїня «хвора й самотня» не може насолоджуватися дарунками весни. «Давня казка» змусила мене по-новому подивитися на поезію. Я зрозумів, що поетичні слова не лише тішать слух своєю ритмомелодикою, а й вчать думати, оцінювати людей «не за одягом, а за добрими справами».
Почуттям глибокого патріотизму пройнятий вірш В. Сосюри «Любіть Україну». Читаєш і розумієш, що любов до Батьківщини — це почуття, гідне лише справжньої людини-патріота.
Герой п’єси «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, Калитка, надзвичайно яскравий персонаж. Мені стало його навіть шкода, бо він працьовита людина, добрий господар, ладен був позбавити себе життя через втрату грошей. Невже і зараз знайдеться людина, для якої гроші важливіші за життя?
Дуже сподобалася повість О. Назарука «Роксоляна». Головна героїня довела, що сила розуму допоможе зруйнувати будь-які мури, видимі і невидимі. Вразила мене і її жага до знань. Цікаво, що проста українська дівчина змогла стати володаркою величезної Османської імперії.
Та найбільше запам’яталося оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало». Мені здається, кожен підліток повинен прочитати і осмислити його. Саме в цьому віці людина намагається бути схожою на когось (актора, друга, героя фільму), а роздуми коня Шептала допоможуть подивитися на себе збоку.
Отже, спілкування з літературними героями розширює кругозір, поглиблює знання, сприяє формуванню характеру читача, вчить оцінювати власні та чужі вчинки, а найголовніше — любити людину.
