“Щирість особистих почуттів людини – невід’ємне багатство її духовного світу” за творами Сосюри, Лесі Українки, Олійника.
Вивчаючи рідну літературу та знайомлячись з творами видатних українських митців, можна побачити, що більшість цих творів відображують життя наших співвітчизників, щирість їх душі і щирість їх почуттів. Одне з самих прекрасних з них є кохання, почуття, без якого не може обійтись майже не один твір української літератури. Адже людина, яка не звідала цього прекрасного почуття не може бути щасливою, не може йти назустріч життю і не може бути щирою до інших.
Українська лірика XIX-XX століть представлена яскравими поезіями В. Сосюри, Лесі Українки, С. Олійника та інших відомих поетів. І кожен з них не міг не оспівати щирість особистих почуттів людини, багатство її духовного світу, яке притаманне нашим співвітчизникам. У творах класиків української поезії своєрідно і неповторно відтворено вічну тему людських відношень та почуттів між ними, головним з яких, звісно, є любов.
Як не горю — я не живу.
Як не люблю — я не співаю.
Але цього я ще не знаю,
Бо завжди я — Як полум’я.
Найбільш яскраво
Щодо творчості Лесі Українки, то у всіх її творах розкриваються саме складні взаємовідносини між людьми, взаємовідносини людини і суспільства. Не менш важлива тема її творів – щирі почуття, настільки щирі, що герої Лесі Українки згодні нехтувати своїм життям заради інших.
Душевна щирість особистих почуттів людини є і однією з головних причин популярності інтимної лірики В. Сосюри, яка складає більшість творів видатного українського поета. Майже у кожному вірші, навіть у кожній мініатюрі ліричних творів поета можна знайти щось особливе – і ніжне, і щире, і величне, і задушевне. Майже у кожному творі звучить те найвеличніше почуття, що вкладається в коротеньке слово – любов.
Мабуть, не має такої людини, яка б прочитала та не запам’ятала б таких натхненних рядків:
…Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш проходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Ще одним яскравим зразком інтимної лірики, яка розкриває багатство духовного світу людини є вірш В. Сосюри “Коли потяг у даль загуркоче…”, який був написаний у 1926 році. Ця поезія – згадки про розлуки і зустрічі, які для кожної людини є найбільш хвилюючими сторінками життя. У цьому вірші В. Сосюра розкриває одну з таких сторінок. Більшості з нас доводилося пережити щось подібне, тому ця поезія так припадає до душі читачів. До своїх особистих почуттів поет приєднує і громадянський мотив:
Я казав, що вернусь, безумовно,
хоч і ворог – на нашій путі…
Патронташ мій патронами повний,
тихі очі твої золоті…
Це золоті переживання, які дорогі ліричному герою, як дорогі вони тисячам юнаків, що розставалися із своїми коханими и йшли на боротьбу за щастя і свободу свого народу. Щирість особистих почуттів людини є невід’ємним багатством її духовного світу, а духовне багатство нашого народу безмежне і проявляється не тільки під час щасливого та безтурботного життя, а й у часи великих труднощів та негараздів. Саме таку думку стверджують видатні українські поети. І, гадаю, що з цією думкою буде згоден кожний із нас.
Українська лірика XIX-XX століть представлена яскравими поезіями В. Сосюри, Лесі Українки, С. Олійника та інших відомих поетів. І кожен з них не міг не оспівати щирість особистих почуттів людини, багатство її духовного світу, яке притаманне нашим співвітчизникам. У творах класиків української поезії своєрідно і неповторно відтворено вічну тему людських відношень та почуттів між ними, головним з яких, звісно, є любов.
Як не горю — я не живу.
Як не люблю — я не співаю.
Але цього я ще не знаю,
Бо завжди я — Як полум’я.
Найбільш яскраво
Щодо творчості Лесі Українки, то у всіх її творах розкриваються саме складні взаємовідносини між людьми, взаємовідносини людини і суспільства. Не менш важлива тема її творів – щирі почуття, настільки щирі, що герої Лесі Українки згодні нехтувати своїм життям заради інших.
Душевна щирість особистих почуттів людини є і однією з головних причин популярності інтимної лірики В. Сосюри, яка складає більшість творів видатного українського поета. Майже у кожному вірші, навіть у кожній мініатюрі ліричних творів поета можна знайти щось особливе – і ніжне, і щире, і величне, і задушевне. Майже у кожному творі звучить те найвеличніше почуття, що вкладається в коротеньке слово – любов.
Мабуть, не має такої людини, яка б прочитала та не запам’ятала б таких натхненних рядків:
…Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш проходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Ще одним яскравим зразком інтимної лірики, яка розкриває багатство духовного світу людини є вірш В. Сосюри “Коли потяг у даль загуркоче…”, який був написаний у 1926 році. Ця поезія – згадки про розлуки і зустрічі, які для кожної людини є найбільш хвилюючими сторінками життя. У цьому вірші В. Сосюра розкриває одну з таких сторінок. Більшості з нас доводилося пережити щось подібне, тому ця поезія так припадає до душі читачів. До своїх особистих почуттів поет приєднує і громадянський мотив:
Я казав, що вернусь, безумовно,
хоч і ворог – на нашій путі…
Патронташ мій патронами повний,
тихі очі твої золоті…
Це золоті переживання, які дорогі ліричному герою, як дорогі вони тисячам юнаків, що розставалися із своїми коханими и йшли на боротьбу за щастя і свободу свого народу. Щирість особистих почуттів людини є невід’ємним багатством її духовного світу, а духовне багатство нашого народу безмежне і проявляється не тільки під час щасливого та безтурботного життя, а й у часи великих труднощів та негараздів. Саме таку думку стверджують видатні українські поети. І, гадаю, що з цією думкою буде згоден кожний із нас.
