Захист Вітчизни — священний обов’язок кожного
Наша Батьківщина — це не проста земля. Це та земля, якій у роках історії не було місця, якій довелося винести стільки страждань, стільки ганебних, підлих зрад, зазнати стільки голодних років, що стає моторошно на душі. Щоб знову не повторилося страхіття минулих часів, треба піклуватися про власну Батьківщину, охороняти її спокій, берегти її поля та ліси. Без цього вона загине, а разом з тим і ми залишимося без Вітчизни.
Он де розкинувся величний Київ! Скільки радісного й близького у цьому слові для кожного українця! Понад тисячу років тому східні слов’яни утворили могутню Київську Русь — одну з найсильніших держав того часу. Над Дніпром височів славетний Київ з розкішним князівським двором, величним Софійським собором. Богатирські дружини захищали кордони рідної землі від ворожих нападів. Вони стали для нас прикладом великої мужності, непідкупної любові до рідної Батьківщини. Саме на них рівнялися наші батьки, та й нам не завадило б брати з них приклад.
Я вважаю, що кожен з нас повинен дбати про рідну Батьківщину. Це наш священний обов’язок, це наша обітниця перед нашими предками, які билися за щастя рідної землі. Хоч би що не сталося з Вітчизною, хоч би які вороги не хотіли завоювати її свободу, ми усі повинні стати на її захист. Інакше нас не можна буде назвати вірними синами чи дочками рідної землі. Ми будемо навіть не її пасинками, а справжніми ворогами, підступними і підлими. Адже ніхто не побажає для своєї Вітчизни бути рабинею, підкорятися ненависним завойовникам, страждати і проливати сльози, тим більше, що саме ми будемо винні в її рабстві, тому що вчасно не стали на її захист. Дуже не хочеться, щоб нам колись довелось відчути себе підневільними, знати, що нема вже надії на щасливе майбутнє. Це розуміли усі справжні патріоти, усі вірні сини нашої Батьківщини. Недарма наш Великий Кобзар Тарас Григорович Шевченко так наполягав, щоб український народ піднімався на боротьбу проти поневолювачів, недарма те ж саме намагалася сказати своїми творами і Леся Українка. Це знали і Василь Симоненко, і Василь Стус, і ще безліч полум’яних патріотів, безмежно відданих своїй Вітчизні. Це розуміли ті бійці, які склали свої голови у великих битвах за щастя й волю України. Особливо страшною була Велика Вітчизняна війна, яка забрала життя багатьох мільйонів українців, та й не тільки українців. Щоб цього не сталося, щоб мир завжди панував на планеті, і потрібно берегти, охороняти, захищати свою Вітчизну.
Минають роки, змінюється життя. Але не треба забувати про те, що можуть знайтися заздрісники, здатні напасти на нашу землю, намагаючись знищити її, знищити нас. І тоді вже кожен повинен вирішити для себе, чи потрібно йому ставати на захист рідної Батьківщини, чи йому байдуже. Я вважаю, що найперший наш обов’язок — бути вірними захисниками своєї землі, здатними у будь-яких обставинах підставити плече допомоги, навіть якщо від нас вимагатимуть наше життя. Віддати його заради волі Батьківщини — це найвище щастя для справжніх патріотів. Тому кожен юнак повинен пройти військову підготовку, щоб вміти будь-якої хвилини захистити Вітчизну, аби вона знову не перетворилася на зневажену рабиню. Не потрібно відмовлятися від служби в армії, бо це не тільки підготовка справжніх бійців, а й чудова життєва підготовка. Особливо важлива служба на кордоні. Це означає, що за прикордонниками простяглася уся країна, яку потрібно оберігати. Нехай мирно плюскотить ріка, нехай тиша буде така, що навіть чутно, як повзуть мурахи по землі, нехай не здригається листя на кущах — все одно потрібно бути напоготові.
Я вірю, що прийде час, коли усі люди стануть братами, і тоді відпаде необхідність повсякчасно бути насторожі, відчуваючи небезпеку. Дуже хочеться, щоб нарешті всі люди планети Земля зрозуміли, що основне — це мир у всьому світі, це вселюдська любов. А ще— безмежна любов до рідної землі, яка ніколи не зрадить тебе, навіть якщо тобі раптом доведеться її покинути. Тому треба зробити так, щоб і вона ніколи не могла назвати тебе зрадником, а тільки захисником, щирим, міцним, справжнім патріотом. Щоб вона пишалася тобою, як пишалася багатьма нашими предками, сміливими і безкорисливими.
