Як зберегти сім’ю від руйнування
Сім’я є першоосновою суспільства. Переважно із сім’ї починаються для людини батьківщина, любов, щастя й багато інших конче необхідних понять, почуттів. Раніше все було простіше: “Що Бог з’єднав, людині не роз’єднати”. Але зараз сім’я стала занадто вразливою, занадто хиткою, щоб забезпечувати стабільність стосунків. Дехто каже про занепад моралі, але ж сім’я почала існувати раніше за мораль.
Існує спеціальна галузь психології, так звана сімейна психологія, яка допомагає розв’язувати конфлікти, гасити чвари, зберігати добрий гумор на кожній вибоїні життєвого шляху. Існують і спеціальні сімейні консультації, де пліч-о-пліч працюють психологи й лікарі. Там можуть допомогти вирішити багато проблем, але не всі. Подружжя теж має докласти чималих зусиль для того, щоб зберегти надбане.
Коли руйнується сім’я, страждають усі: чоловік, дружина, дитина. У кожного з них ніби хтось відбирає суттєву частку життя. Неможливо склеїти вазу, яка розбилася, так, щоб не залишилося слідів. Ще важче поновити сімейне життя. Те, що сталося в запалі конфлікту, треба відбудовувати знову в умовах згоди й порозуміння.
Є старий спосіб збереження сім’ї від розпаду. Це щира релігійність дружини й чоловіка. Євангельська мораль і євангельське виховання є доброю гарантією того, що подружжя не будуть нетерпимими одне до одного, що замість затишку в їхньому домі не оселиться ненависть, що діти батьків, які посварилися, не будуть кинуті напризволяще. Та не всі люди є релігійними, і тому доводиться крок за кроком налагоджувати розхитаний за довгі роки сімейний механізм. Майбутні подружжя мають усвідомлювати, що людина, з якою вони збираються ділити спільне життя, не є ідеальною, а може лише наближатися до ідеалу. Також важливо розуміти, що подружнє життя вимагає від обох людей уміння приймати спільне рішення у слушний час, а також чесно ділити на двох біди й радощі. Крім того, ті, хто має намір народжувати дітей, повинні перш за все займатися самовихованням. Усе це означає, що засоби щодо збереження сім’ї треба повною мірою застосовувати ще до того, як сім’я з’явиться на світ.
Дорослі інколи бувають набагато дивнішими за малюків: вони можуть сваритися через дрібницю, а щось дуже важливе пропускати повз себе. Я добре розумію, що в дорослих чимало клопоту і вдома, і на роботі, але ж… Кажуть, людина розумнішає з роками. Я з цим не можу погодитись. Звичайно, є в житті ситуації, коли конфлікту не обминути. Проте треба завжди шукати мирний шлях вирішення проблеми. Мені дуже подобається одне прислів’я, яке належить, здається, французам. Вони кажуть ось що: “Сім’я міцна не тоді, коли двоє дивляться один на одного, а тоді, коли двоє дивляться в один бік”. Це дійсно золоті слова, які непогано було б запам’ятати і дорослим, і юним. Усім тим, хто вірить у те, що сім’я є першоосновою суспільства.
Існує спеціальна галузь психології, так звана сімейна психологія, яка допомагає розв’язувати конфлікти, гасити чвари, зберігати добрий гумор на кожній вибоїні життєвого шляху. Існують і спеціальні сімейні консультації, де пліч-о-пліч працюють психологи й лікарі. Там можуть допомогти вирішити багато проблем, але не всі. Подружжя теж має докласти чималих зусиль для того, щоб зберегти надбане.
Коли руйнується сім’я, страждають усі: чоловік, дружина, дитина. У кожного з них ніби хтось відбирає суттєву частку життя. Неможливо склеїти вазу, яка розбилася, так, щоб не залишилося слідів. Ще важче поновити сімейне життя. Те, що сталося в запалі конфлікту, треба відбудовувати знову в умовах згоди й порозуміння.
Є старий спосіб збереження сім’ї від розпаду. Це щира релігійність дружини й чоловіка. Євангельська мораль і євангельське виховання є доброю гарантією того, що подружжя не будуть нетерпимими одне до одного, що замість затишку в їхньому домі не оселиться ненависть, що діти батьків, які посварилися, не будуть кинуті напризволяще. Та не всі люди є релігійними, і тому доводиться крок за кроком налагоджувати розхитаний за довгі роки сімейний механізм. Майбутні подружжя мають усвідомлювати, що людина, з якою вони збираються ділити спільне життя, не є ідеальною, а може лише наближатися до ідеалу. Також важливо розуміти, що подружнє життя вимагає від обох людей уміння приймати спільне рішення у слушний час, а також чесно ділити на двох біди й радощі. Крім того, ті, хто має намір народжувати дітей, повинні перш за все займатися самовихованням. Усе це означає, що засоби щодо збереження сім’ї треба повною мірою застосовувати ще до того, як сім’я з’явиться на світ.
Дорослі інколи бувають набагато дивнішими за малюків: вони можуть сваритися через дрібницю, а щось дуже важливе пропускати повз себе. Я добре розумію, що в дорослих чимало клопоту і вдома, і на роботі, але ж… Кажуть, людина розумнішає з роками. Я з цим не можу погодитись. Звичайно, є в житті ситуації, коли конфлікту не обминути. Проте треба завжди шукати мирний шлях вирішення проблеми. Мені дуже подобається одне прислів’я, яке належить, здається, французам. Вони кажуть ось що: “Сім’я міцна не тоді, коли двоє дивляться один на одного, а тоді, коли двоє дивляться в один бік”. Це дійсно золоті слова, які непогано було б запам’ятати і дорослим, і юним. Усім тим, хто вірить у те, що сім’я є першоосновою суспільства.