Хай оживає істина стара: людина починається з добра…
Багато тисяч років чиєюсь невидимою рукою пишеться велика книга історії людства. Поступово наповнюється змістом кожний її рядок, кожна сторінка. Перед очима, немов у чарівному калейдоскопі, змінюються епохи і люди. Які вони різні, які непередбачувані, які розкішні у своїй величі!
Та в який би час не жила людина, незмінними залишаються моральні цінності, що наповнюють сенсом її життя. Добро — саме така цінність. Проте кожний з нас по-своєму тлумачить її зміст. Причому з роками, коли людина набуває певного життєвого досвіду, уявлення про добро змінюється. Незмінною залишається лише істина: людина починається з добра. І нехай ми по-різному розуміємо добро, головне, що для кожного з нас воно є саме добром.
То що ж є добро для мене? Це моя родина, що подарувала мені життя, навчила любити й поважати ближнього, дала можливість відчути себе для когось потрібним. Це здоров’я, яким нагородила природа й без якого неможливе щастя. А щастя? Хіба це не добро? Чи є на планеті людина, яка б відмовилася від нього або ж проміняла на найкоштовніші скарби або світове визнання і славу? Мабуть, нема.
Добро — це знання, яке не купиш за гроші. Це вірний друг або подруга, які ніколи не зрадять і щиро радітимуть твоїм успіхам. Це добре ім’я, що його з трепетом і любов’ю згадуватимуть нащадки. Це врешті-решт учинки, за які ніколи не буде соромно. В народі кажуть: «Добре роби — добре й буде». І це дійсно так. Добро повертається до людини сторицею, але лише за умови, якщо сама людина не чекає подяки за послугу чи виконану роботу. А чого варте спілкування з доброю людиною! У вірші «Добро» Олександр Підсуха писав:
Зроби добро людині і забудь.
Воно тобі сторицею віддасться.
Бо це єдина й непохибна путь
І до твого, і до чийогось щастя.
З цими рядками не можна не погодитись. Добро, як безкрайнє небо, дарує свою благодать кожному, хто поверне до нього своє обличчя. І диво твориться: добро лине зі слова, з очей, із посмішки. Воно зцілює душу і робить з живої істоти справжню людину. Проте, гортаючи сторінки великої книги історії людства, бачимо, що в ній є чимало подій і фактів, які свідчать про те, що хибні уявлення про добро і зло призводили до трагічних наслідків. Згадаймо сумнозвісні хрестові походи, «благородна» мета яких призвела до численних жертв серед мешканців Близького Сходу, інквізицію, що так сумлінно боролася з єретиками, і найсоромніше явище для всього людства — фашизм. Тож вчімося відрізняти справжнє добро від зла, що так майстерно маскується.
Кажуть, що людині від природи властиво творити добро, створювати красу. Вона народжена для щастя. Пам’ятаймо про це і прагнімо, щоб наша доброта була справжньою, щирою, такою, що робить людину Людиною, такою, про яку писав О. Підсуха:
А є така, що від людини
Вона сама назустріч лине
Із слова, вчинку, із очей…
І прийде в світ її Величність —
Одна вселюдська Доброта.
Та в який би час не жила людина, незмінними залишаються моральні цінності, що наповнюють сенсом її життя. Добро — саме така цінність. Проте кожний з нас по-своєму тлумачить її зміст. Причому з роками, коли людина набуває певного життєвого досвіду, уявлення про добро змінюється. Незмінною залишається лише істина: людина починається з добра. І нехай ми по-різному розуміємо добро, головне, що для кожного з нас воно є саме добром.
То що ж є добро для мене? Це моя родина, що подарувала мені життя, навчила любити й поважати ближнього, дала можливість відчути себе для когось потрібним. Це здоров’я, яким нагородила природа й без якого неможливе щастя. А щастя? Хіба це не добро? Чи є на планеті людина, яка б відмовилася від нього або ж проміняла на найкоштовніші скарби або світове визнання і славу? Мабуть, нема.
Добро — це знання, яке не купиш за гроші. Це вірний друг або подруга, які ніколи не зрадять і щиро радітимуть твоїм успіхам. Це добре ім’я, що його з трепетом і любов’ю згадуватимуть нащадки. Це врешті-решт учинки, за які ніколи не буде соромно. В народі кажуть: «Добре роби — добре й буде». І це дійсно так. Добро повертається до людини сторицею, але лише за умови, якщо сама людина не чекає подяки за послугу чи виконану роботу. А чого варте спілкування з доброю людиною! У вірші «Добро» Олександр Підсуха писав:
Зроби добро людині і забудь.
Воно тобі сторицею віддасться.
Бо це єдина й непохибна путь
І до твого, і до чийогось щастя.
З цими рядками не можна не погодитись. Добро, як безкрайнє небо, дарує свою благодать кожному, хто поверне до нього своє обличчя. І диво твориться: добро лине зі слова, з очей, із посмішки. Воно зцілює душу і робить з живої істоти справжню людину. Проте, гортаючи сторінки великої книги історії людства, бачимо, що в ній є чимало подій і фактів, які свідчать про те, що хибні уявлення про добро і зло призводили до трагічних наслідків. Згадаймо сумнозвісні хрестові походи, «благородна» мета яких призвела до численних жертв серед мешканців Близького Сходу, інквізицію, що так сумлінно боролася з єретиками, і найсоромніше явище для всього людства — фашизм. Тож вчімося відрізняти справжнє добро від зла, що так майстерно маскується.
Кажуть, що людині від природи властиво творити добро, створювати красу. Вона народжена для щастя. Пам’ятаймо про це і прагнімо, щоб наша доброта була справжньою, щирою, такою, що робить людину Людиною, такою, про яку писав О. Підсуха:
А є така, що від людини
Вона сама назустріч лине
Із слова, вчинку, із очей…
І прийде в світ її Величність —
Одна вселюдська Доброта.
