На мій погляд, серед усіх чудес світу найбільшим чудом є любов. Якщо запитати кожного з нас, чи згоден він прожити усе життя, не пізнавши цього прекрасного почуття, я гадаю, що ніхто на це не згодиться. І якби запропонувати кожному з нас вибрати щось єдине серед таких цінностей, як влада, слава, гроші і кохання, то більшість обрала б кохання.
Так що ж воно за почуття таке – кохання? На це запитання є багато відповідей, з цього приводу існує не менш думок. Звичайно ж – це стан людини, стан великого потрясіння, захоплення, екстазу, захвату, який до невпізнанності змінює людину духовно і фізично. Але нажаль, не всім людям дано від природи пізнати це надзвичайне почуття, почуття, якого не купиш ні за які гроші. Дехто проживає своє життя, так ні разу і не закохавшись. Кохання або є, або його немає, середини не існує, а примусити себе в когось закохатися людина не в силах. Кохання також не можна запланувати, воно ніколи не з’явиться з примусу. Це надзвичайно тонке почуття, зруйнувати яке може одне єдине необережне слово, один єдиний погляд. Воно завжди вривається у життя не очікувано, частіше усього, коли ти його не чекаєш, коли воно зовсім непотрібне. Воно я к мана небесна, як раптове оп’яніння. Лише з приходом почуттів у житті з’являється сенс, воно набирає повноти. З людиною відбуваються надзвичайні метаморфози – вона починає співати, незважаючи на те, що до цього ніколи це не робила, бажає слухати лише поезію, сама пише вірші, музику, починає по-іншому бачити оточуючий світ, а звичайне небо, звичайні квіти, звичайна зелень здаються чим-то чарівним. Людина знаходиться ніби в оп’янінні, найчастіше усього у неї розум підпорядковується емоціям. Кохання – це робота роботу духу, робота емоцій і робота серця.
Достатньо часто кохання буває лише одностороннім, і тоді воно утворюється в муку, причому мука ця найчастіше буває надзвичайної душевної сили. У чаші кохання завжди буває налито не тільки солодкого меду, а й гіркої отрути. Цікаво ще те, що кохання найчастіше кохання проходить у три етапи. Починається усе з платонічного милування, романтики, квітів і музики. Далі – це пристрасть, а після цього – прив’язаність, довіра і спорідненість душ. Закохані люди інколи стають ріднішими, ніж сестри і брати по крові.
Звичайно, кожен з нас мріє про красиве кохання, про те, як зустріне ту єдину і неповторну людину, про те, які романтичні дні і ночі буде він проводити із своєю другою половинкою. Та, нажаль, не всі здатні зрозуміти, що воно не з’являється само собою, що для того, щоб покохати, потрібна велика робота душі і серця. Кохання – це велике натхнення і велика сила, які пробуджують у людині скриті здібності і рухають таланти. А яке буде у людини кохання, залежить від її виховання, рівня її культури, від характеру та поглядів на життя. Крім того, дуже багато залежить від того, як людина буде вести себе з предметом того кохання. Незважаючи на незвичайний душевний стан, закохана людина повинна добре розуміти, що кохання накладає на неї відповідальність за того, кого вона обрала. Адже, як казав В. Сухомлинський – «Любов – це насамперед відповідальність, а вже потім любов і насолода». І мені дуже б хотілося, щоб кожен з нас пережив те надзвичайне почуття, бо з щастя окремих людей складається загальне щастя нашого суспільства.
Так що ж воно за почуття таке – кохання? На це запитання є багато відповідей, з цього приводу існує не менш думок. Звичайно ж – це стан людини, стан великого потрясіння, захоплення, екстазу, захвату, який до невпізнанності змінює людину духовно і фізично. Але нажаль, не всім людям дано від природи пізнати це надзвичайне почуття, почуття, якого не купиш ні за які гроші. Дехто проживає своє життя, так ні разу і не закохавшись. Кохання або є, або його немає, середини не існує, а примусити себе в когось закохатися людина не в силах. Кохання також не можна запланувати, воно ніколи не з’явиться з примусу. Це надзвичайно тонке почуття, зруйнувати яке може одне єдине необережне слово, один єдиний погляд. Воно завжди вривається у життя не очікувано, частіше усього, коли ти його не чекаєш, коли воно зовсім непотрібне. Воно я к мана небесна, як раптове оп’яніння. Лише з приходом почуттів у житті з’являється сенс, воно набирає повноти. З людиною відбуваються надзвичайні метаморфози – вона починає співати, незважаючи на те, що до цього ніколи це не робила, бажає слухати лише поезію, сама пише вірші, музику, починає по-іншому бачити оточуючий світ, а звичайне небо, звичайні квіти, звичайна зелень здаються чим-то чарівним. Людина знаходиться ніби в оп’янінні, найчастіше усього у неї розум підпорядковується емоціям. Кохання – це робота роботу духу, робота емоцій і робота серця.
Достатньо часто кохання буває лише одностороннім, і тоді воно утворюється в муку, причому мука ця найчастіше буває надзвичайної душевної сили. У чаші кохання завжди буває налито не тільки солодкого меду, а й гіркої отрути. Цікаво ще те, що кохання найчастіше кохання проходить у три етапи. Починається усе з платонічного милування, романтики, квітів і музики. Далі – це пристрасть, а після цього – прив’язаність, довіра і спорідненість душ. Закохані люди інколи стають ріднішими, ніж сестри і брати по крові.
Звичайно, кожен з нас мріє про красиве кохання, про те, як зустріне ту єдину і неповторну людину, про те, які романтичні дні і ночі буде він проводити із своєю другою половинкою. Та, нажаль, не всі здатні зрозуміти, що воно не з’являється само собою, що для того, щоб покохати, потрібна велика робота душі і серця. Кохання – це велике натхнення і велика сила, які пробуджують у людині скриті здібності і рухають таланти. А яке буде у людини кохання, залежить від її виховання, рівня її культури, від характеру та поглядів на життя. Крім того, дуже багато залежить від того, як людина буде вести себе з предметом того кохання. Незважаючи на незвичайний душевний стан, закохана людина повинна добре розуміти, що кохання накладає на неї відповідальність за того, кого вона обрала. Адже, як казав В. Сухомлинський – «Любов – це насамперед відповідальність, а вже потім любов і насолода». І мені дуже б хотілося, щоб кожен з нас пережив те надзвичайне почуття, бо з щастя окремих людей складається загальне щастя нашого суспільства.
