що робить людину Людиною
Що робить людину людиною? Людина це біологічна істота. Вона наділена почуттями, мисленням, розумом. В неї багато фізичних та духовних здібностей. Людина повинна мати багатий духовних світ, бути привітною та доброю до оточуючих людей. Від того, як ми будемо відноситись до людей, так і люди будуть відноситись до нас. Для підтвердження цієї думки існує багато випадків з життя. Люди живуть в суспільстві і повинні дбати один про одного. Людина дбає про суспільство, а суспільство дбає про людину. Відомо багато випадків самопожертвування людини заради суспільства, а саме, під час війни, стихійного лиха. В суспільстві, як правило, цінуються права та інтереси кожної людини. Людина в суспільстві має не тільки права, але й обов’язки Наприклад, я знав чоловіка, який був самотній та думав лише про себе. Він не поважав сусідів, співробітників, насміхався з калік та літніх людей. Цей чоловік вважав, що допомога інших людей йому не потрібна. Але сталося нещастя і він потрапив до лікарні. Хвороба виявилась дуже важкою, ліки дорогі, гроші закінчились. В нього не було друзів і він вважав, що ніхто йому не допоможе. Але він був поганої думки про людей. Сусіди та знайомі знали про скрутне становище цього чоловіка. Незважаючи на всі образи, вони вирішили йому допомогти.
Люди приносили йому все, що мали – хто гроші, хто ліки, хто їжу. Чоловік був дуже вражений добротою людей, незважаючи на те, що він їм не зробив нічого хорошого. Цей випадок змусив його замислитись над відношеннями між людьми в суспільстві. Навіть у творчості Івана Котляревського “Наталка Полтавка” ми бачимо благородні вчинки людей. Автор твору змальовує нам пана Возного, як злу, лиху людину. Кохання Наталки він намагається здобути грошима. Але навіть така людина, як пан Возний, проявляє людяність і віддає наречену без сперечань, бо розуміє, що з ним вона буде нещасна. Отже, людину робить людиною її внутрішній та духовний світ, вміння допомогти іншому у скрутному становищі та не бути черствим по відношенню до інших людей. Вот ещё: Твір на тему: Що робить людину щасливою? Щастя… У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям. Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехосло¬вацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра… Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті «Тіні забутих предків». Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини. А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і «Мисливські усмішки» О. Вишні!
Глибоко відчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Павличко. їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людини цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі народу, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді. І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка «Минають дні, минають ночі…» Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити… Як бачимо, поет показав у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Поет закликає любити труд. Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. Отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Действітельно чи люди відрізняються – біологічно і соціально – від усього іншого світу, створеного Богом? Чи існують принципові відмінні характеристики, що ставлять людини на особливе місце серед інших форм життя, або ж людина – всього лише удосконалене тварина, плід випадкових процесів, що відбувалися багато мільйонів років тому? Християнину відповіді на ці питання можуть здатися очевидними, а проте світської науці так і не вдалося пояснити, які характеристики відрізняють людину від людиноподібних мавп, таких як шимпанзе або горила. Але чи можна вивести відповідь на це питання з досліджень у галузі фізіології та біології, або дізнатися його можливо лише у світлі біблійної істини? Було зроблено безліч спроб відповісти на ці питання. Палеонтологи виявили багато унікальних ознак людського скелета, що дозволяють відрізняти викопні останки людини від останків людиноподібних мавп (шимпанзе, горил, орангутангів). Так, у людиноподібних мавп і людей розташування зубів однакове: два різця, одне ікло, два премоляра (малих корінних зуба) і три моляра (корінних зуба). Проте у людини щелепна кістка менше по відношенню до черепа і має клиноподібну форму, тоді як у приматів вона U-образна. Ще одна особливість людського скелета – більш чашевидних, ніж у людиноподібних мавп, форма таза, що забезпечує необхідну підтримку органам черевної порожнини при постійному прямоходіння.
Але ці особливості будови скелета не дають вичерпної відповіді на питання про те, що робить людину людиною. Вони лише описують властивості «судини», в якому «живе» людина. Антропологи в пошуках відповіді на це питання вивчають і описують скам’янілі останки людини. При цьому вони розшукують факти матеріальної культури, оскільки здатність людини користуватися знаряддями праці колись вважалася унікальною, що виділяє його з тваринного світу. Але з часом стало очевидно, що це не так. Всебічні дослідження показали, що користуватися примітивними знаряддя праці може і шимпанзе, а за останніми даними, і горила. Навіть калани (морські видри) використовують камінь, щоб розколоти раковину і дістати з неї молюска. Намагаючись пояснити, що робить людину людиною, дослідники посилаються і на те, що стародавні люди ховали померлих і користувалися вогнем.
Неможливо заперечити, що поховання померлих та використання вогню характерні лише для людини, але ці види діяльності є відображенням духовної сутності людини. Використання вогню і існування культу поховання не пояснює, що ж робить людину людиною. У наші дні фахівці з молекулярної генетики намагаються дати характеристику людини, грунтуючись на відмінності в послідовності ДНК людини і приматів. Порядок, послідовність і рівні нашої ДНК, так само як і згадані вище особливості будови скелета та поведінкові відмінності, здатні надати цінну інформацію про те, що робить людину унікальним, виділяючи його з усіх інших створених пологів. Проте ці знання, подібно палеонтологічними відкриттів, лише поповнюють наші знання про подобі, яким є людське тіло, але не відповідають на питання про те, що ж робить нас людьми. Біблійна Книга Буття 1:27 говорить, що людина була створена «за образом і подобою Божою». Цей вірш зазвичай викликає суперечки про те, які саме якості Творця притаманні роду людського. Бог – Творець, і людини Він теж наділив даром творчості. Щоправда, людині, щоб «творити» – тобто створювати нові об’єкти, такі як будівлі, транспортні засоби, твори мистецтва, всілякі прилади, – необхідні вже існуючі матеріали, проте він все ж здатний винаходити і створювати ніколи раніше не існували речі, які необхідні йому для життя чи просто приносять задоволення.
Людина, подібно до Бога, здатний відчувати почуття. Він любить, ненавидить, ревнує – і завдяки силі Святого Духа може висловлювати ці почуття відповідним чином. Він здатний прощати – ще одна властивість Творця, властиве і людині. Але цими якостями людина був наділений при Створенні, і вони є не що інше, як відображення божественної природи в людині. Може бути, людина – це істота, якій притаманні як ознаки тварин, так і деякі атрибути Бога, так як він був створений за образом і подобою Божою? Чи все-таки є щось ще, що робить людину людиною? Звичайно ж, все сказане вище допомагає краще зрозуміти людську природу. Проте далі ми поговоримо про унікальні особливості людини, не властивих решті світобудови, і про вибір, перед яким стоїть кожна людина.
Люди приносили йому все, що мали – хто гроші, хто ліки, хто їжу. Чоловік був дуже вражений добротою людей, незважаючи на те, що він їм не зробив нічого хорошого. Цей випадок змусив його замислитись над відношеннями між людьми в суспільстві. Навіть у творчості Івана Котляревського “Наталка Полтавка” ми бачимо благородні вчинки людей. Автор твору змальовує нам пана Возного, як злу, лиху людину. Кохання Наталки він намагається здобути грошима. Але навіть така людина, як пан Возний, проявляє людяність і віддає наречену без сперечань, бо розуміє, що з ним вона буде нещасна. Отже, людину робить людиною її внутрішній та духовний світ, вміння допомогти іншому у скрутному становищі та не бути черствим по відношенню до інших людей. Вот ещё: Твір на тему: Що робить людину щасливою? Щастя… У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям. Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехосло¬вацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра… Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті «Тіні забутих предків». Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини. А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і «Мисливські усмішки» О. Вишні!
Глибоко відчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Павличко. їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людини цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі народу, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді. І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка «Минають дні, минають ночі…» Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити… Як бачимо, поет показав у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Поет закликає любити труд. Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. Отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Действітельно чи люди відрізняються – біологічно і соціально – від усього іншого світу, створеного Богом? Чи існують принципові відмінні характеристики, що ставлять людини на особливе місце серед інших форм життя, або ж людина – всього лише удосконалене тварина, плід випадкових процесів, що відбувалися багато мільйонів років тому? Християнину відповіді на ці питання можуть здатися очевидними, а проте світської науці так і не вдалося пояснити, які характеристики відрізняють людину від людиноподібних мавп, таких як шимпанзе або горила. Але чи можна вивести відповідь на це питання з досліджень у галузі фізіології та біології, або дізнатися його можливо лише у світлі біблійної істини? Було зроблено безліч спроб відповісти на ці питання. Палеонтологи виявили багато унікальних ознак людського скелета, що дозволяють відрізняти викопні останки людини від останків людиноподібних мавп (шимпанзе, горил, орангутангів). Так, у людиноподібних мавп і людей розташування зубів однакове: два різця, одне ікло, два премоляра (малих корінних зуба) і три моляра (корінних зуба). Проте у людини щелепна кістка менше по відношенню до черепа і має клиноподібну форму, тоді як у приматів вона U-образна. Ще одна особливість людського скелета – більш чашевидних, ніж у людиноподібних мавп, форма таза, що забезпечує необхідну підтримку органам черевної порожнини при постійному прямоходіння.
Але ці особливості будови скелета не дають вичерпної відповіді на питання про те, що робить людину людиною. Вони лише описують властивості «судини», в якому «живе» людина. Антропологи в пошуках відповіді на це питання вивчають і описують скам’янілі останки людини. При цьому вони розшукують факти матеріальної культури, оскільки здатність людини користуватися знаряддями праці колись вважалася унікальною, що виділяє його з тваринного світу. Але з часом стало очевидно, що це не так. Всебічні дослідження показали, що користуватися примітивними знаряддя праці може і шимпанзе, а за останніми даними, і горила. Навіть калани (морські видри) використовують камінь, щоб розколоти раковину і дістати з неї молюска. Намагаючись пояснити, що робить людину людиною, дослідники посилаються і на те, що стародавні люди ховали померлих і користувалися вогнем.
Неможливо заперечити, що поховання померлих та використання вогню характерні лише для людини, але ці види діяльності є відображенням духовної сутності людини. Використання вогню і існування культу поховання не пояснює, що ж робить людину людиною. У наші дні фахівці з молекулярної генетики намагаються дати характеристику людини, грунтуючись на відмінності в послідовності ДНК людини і приматів. Порядок, послідовність і рівні нашої ДНК, так само як і згадані вище особливості будови скелета та поведінкові відмінності, здатні надати цінну інформацію про те, що робить людину унікальним, виділяючи його з усіх інших створених пологів. Проте ці знання, подібно палеонтологічними відкриттів, лише поповнюють наші знання про подобі, яким є людське тіло, але не відповідають на питання про те, що ж робить нас людьми. Біблійна Книга Буття 1:27 говорить, що людина була створена «за образом і подобою Божою». Цей вірш зазвичай викликає суперечки про те, які саме якості Творця притаманні роду людського. Бог – Творець, і людини Він теж наділив даром творчості. Щоправда, людині, щоб «творити» – тобто створювати нові об’єкти, такі як будівлі, транспортні засоби, твори мистецтва, всілякі прилади, – необхідні вже існуючі матеріали, проте він все ж здатний винаходити і створювати ніколи раніше не існували речі, які необхідні йому для життя чи просто приносять задоволення.
Людина, подібно до Бога, здатний відчувати почуття. Він любить, ненавидить, ревнує – і завдяки силі Святого Духа може висловлювати ці почуття відповідним чином. Він здатний прощати – ще одна властивість Творця, властиве і людині. Але цими якостями людина був наділений при Створенні, і вони є не що інше, як відображення божественної природи в людині. Може бути, людина – це істота, якій притаманні як ознаки тварин, так і деякі атрибути Бога, так як він був створений за образом і подобою Божою? Чи все-таки є щось ще, що робить людину людиною? Звичайно ж, все сказане вище допомагає краще зрозуміти людську природу. Проте далі ми поговоримо про унікальні особливості людини, не властивих решті світобудови, і про вибір, перед яким стоїть кожна людина.
