Піснею до серця, серцем до народу
Взяв би я бандуру та й заграв, що знав,
Через ту бандуру бандуристом став…
Як же треба грати на бандурі? Притис її до серця, торкнувся струн, і заспівала бандура свою немудру щиру пісню.
Наш народ уміє співати. Спів для українця — то найкращий відпочинок. Співаючи, і горя позбутися легше, і дівчину причарувати, і гостей у хаті привітати. Співоча наша земля, мабуть, найспівочіша од усіх.
Кожна з українських пісень звернена перш за все до людського серця. І серце миттю відповідає на цей мелодійний заклик солодким дрижанням. У той час, коли звучить пісня, слухач відчуває себе струмочком, який впадає в безкрає народне море. Жива душа народу співає про споконвічне, про те, без чого взагалі не можна уявити собі життя. Дружба, материнська любов, кохання, звитяга — ось теми українських народних пісень.
Для того, щоб самому співати пісень, не треба мати музичну освіту. Досить просто бути живою душею, що вміє відволіктися від буденного клопоту й поринути з головою у вир улюблених мелодій:
Стоїть явір над водою, в воду похилився,
Молоденький козаченько сильно зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький,
Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький.
Через ту бандуру бандуристом став…
Як же треба грати на бандурі? Притис її до серця, торкнувся струн, і заспівала бандура свою немудру щиру пісню.
Наш народ уміє співати. Спів для українця — то найкращий відпочинок. Співаючи, і горя позбутися легше, і дівчину причарувати, і гостей у хаті привітати. Співоча наша земля, мабуть, найспівочіша од усіх.
Кожна з українських пісень звернена перш за все до людського серця. І серце миттю відповідає на цей мелодійний заклик солодким дрижанням. У той час, коли звучить пісня, слухач відчуває себе струмочком, який впадає в безкрає народне море. Жива душа народу співає про споконвічне, про те, без чого взагалі не можна уявити собі життя. Дружба, материнська любов, кохання, звитяга — ось теми українських народних пісень.
Для того, щоб самому співати пісень, не треба мати музичну освіту. Досить просто бути живою душею, що вміє відволіктися від буденного клопоту й поринути з головою у вир улюблених мелодій:
Стоїть явір над водою, в воду похилився,
Молоденький козаченько сильно зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький,
Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький.
