Олексій Каренін характеристика
Характеристика Олексія Кареніна
Олексій Каренін – центральний персонаж роману Л. М. Толстого «Анна Кареніна» (1873-1877р.р.), чоловік героїні твору Анни Кареніної, високопоставлений петербурзький чиновник.
Однак образ Кареніна далеко не такий однозначний, і було б помилковим бачити в ньому лише «міністерську машину», як це представляється Ганні. На початку роману Олексій Олександрович Каренін – успішний чиновник, постійно піднімається по службі і зміцнює своє придворне і світське становище. Він дуже впливовий і шанований в суспільстві за чесність, порядність, працьовитість, безпристрасність і справедливість. Каренін не відрізняється підкресленою світськістю і люб’язністю, але в той же час частково гордиться своєю бездоганністю і моральною перевагою. У стосунках до дружини і сина, щиро улюблених і близьких, Каренін дотримується іронічно-зневажливої манери, навмисно відстороняючись від них і тим заглушаючи можливі прояви справжніх почуттів. Будучи упевненим в собі і своїй сім’ї, він усі сили направляє на здійснення службових інтересів, де справжнє піклування на користь справи часто переплітається з честолюбством і марнославством.
Каренін виявився нездатним відчути зміни у відношенні до нього дружини до тих пір, поки не помітив реакції світла. У міру розвитку і поглиблення сімейної драми Каренін хоче знайти міцні основи своєї поведінки в умовах, що склалися, за звичкою намагаючись вдатися до розумного рішення всіх питань, все продумати, упорядкувати і підпорядкувати цим порядком поведінку всіх учасників конфлікту. Але за зовнішньою лінією поведінки ховається глибоко переживана Кареніним трагедія і сум’ятний душевний стан, що проривається при поясненні з дружиною смішною плутаниною в слові “перестраждав” (“пелестраждав”), в коливаннях при рішенні про розлучення, в реакції на звістку про пологи і хворобу Ганни.
Каренін здається сухим і безпристрасним, але виявляється здатним на достовірно християнське людинолюбство і пробачення дружини і її коханця. Визнаючи своєю дочку Ганни, він, однак, таємно сподівався на смерть дружини. Відносини з дружиною ще більш заплутуються від того, що Каренін занадто прямолінійно розуміє свої релігійні і моральні обов’язки по відношенню до занепалої дружини. Відчуваючи себе нещасним, ошуканим чоловіком, піднявшись до істинного співчуття, Каренін поступово стає смішним в очах світла, втрачаючи одночасно і свій службовий престиж. Потреба відчувати себе морально вище людей,які його зневажають поступово змушує героя відсувати все далі і далі бажання бути чесним перед самим собою. Це прагнення призводить до посилення релігійних почуттів і до зближення з гуртком людей, що перебувають під впливом модних у той час в світі релігійно-містичних настроїв, де герой по суті втрачає волю.
