Новаторсьний характер зображення Булгаковим Воланда - героя роману «Майстер і Маргарита»

Воланд, герой роману Булгакова, — представник сил зла, очолює світ потойбічних злих сил. Автор називає його «князем темряви», «духом зла», «повелителем тіней». У героя є багато чого від Мефістофеля — героя ґетевської драматичної поеми, що також є підказкою для читача, щоб той зрозумів, на чиєму боці герой. Але не все так просто з цим персонажем.

Воланд з'являється в романі на самому його початку, ховаючи своє справжнє обличчя і мету появи в Москві. Берліозу та Івану Бездомному він повідомляє, що прибув вивчати знайдені рукописи Герберта Аврилакського. Співробітникам Театру Вар'єте Воланд пояснив свій візит наміром виступити з сеансом чорної магії. Буфетник Соков почув від мага після вистави заяву, що той мав бажання «подивитися на москвичів у масі». Зрозуміло, що зручніше це робити у театрі. А один із свити героя — Коров'єв-Фагот розказав Маргариті перед початком балу Сатани, що мета візиту Воланда — саме цей бал.

Справжнє обличчя героя Булгаков показав лише перед початком Великого балу. «Два глаза уперлись Маргарите в лицо. Правый с золотоюискрою на дне, сверлящий любого до дна души, и левый — пустой и черный, вроде как узкое угольное ухо, как выход в бездонный колодец всякой тьмы и теней. Лицо Воланда было скошено на сторону, правый угол рта оттянут к низу, на высоком облысевшем лбу прорезаны глубокие параллельные острым бровям морщины. Кожу на лице Воланда как будто навеки сжег загар».

Воланд має безліч облич, постійно змінює маски залежно від того, з ким розмовляє. Серед сатанинських рис персонажа можна назвати його вміння дізнаватися не тільки про минуле та сьогодення героя, а й передбачати його майбутнє. Відомий йому і текст роману Майстра.

У чому ж незвичайність цього героя?

Це нетрадиційний сатана: він наділений деякими рисами, які є більш звичними для Бога, але не милосердного, а караючого. Він має почет, який влаштовує в Москві 30-их років справжній суд та розправу над літературними пройдисвітами, адміністративними шахраями і всією антигуманною бюрократичною системою, яку покарати, на жаль, може лише диявол. У романі цей герой уособлює долю, яка стає трагічною для тих, хто переступає норми християнської моралі. У цьому Булгаков був новатором, адже його герой — перший диявол, який карає за порушення заповідей Бога.

Але на рахунку Воланда і безперечно добрі вчинки: він відроджує роман Майстра, спалений ним самим, полегшує життя Фріди. Саме він дає Майстру спокій. Воланд і його підлеглі дійсно відроджували порядність і чесність, жорстоко караючи зло.

Воланд викликає бажання звернутися до нього по допомогу тих, хто не знайшов справедливості в реальному житті. Наприклад, до нього звертається Маргарита: «Конечно, когда люди совершенно ограблены, как мы с тобой, — говорит она Мастеру, — они ищут спасения у потусторонней силы». I, треба запевнити, знаходять.

Воланд Булгакова величний і царствений, близький до традицій зображення диявола в творах Байрона, Гете, Лєрмонтова.