Тема рідної домівки в поезії С. Єсеніна

   Ой mы Русь, моя родина кроткая,

   Лишь к тебе я любовь берегу...

   С. Єсенін

Сергій Єсенін — великий російський поет. Головна і визначальна риса його поезії — народність. Йому не потрібно було читати про соціальні протиріччя села, йому не потрібно було шукати шлях до народу, вивчати й осягати його душу, тому що дитинство і юність він провів у рідному рязанському селі Костянтинові. Він своїми очима бачив злидні сільського життя, важку і непосильну сільську працю, нестатки й умови, у яких жили і працювали селяни.

З раннього дитинства рідна земля дала йому найбільше — народний погляд на життя, наділила народною мудрістю, він побачив добро і зло, щастя і нещастя. Пісні, повір’я, частівки, сказання, які він чув у дитинстві, стали основою і головним джерелом його творчості. Любов до рідної землі і її вічно прекрасної природи Єсенін усотував із молоком матері. Природі, батьківщині і рідній домівці він присвятив велику частину своїх творів.

На селі в ті роки було дуже важко. Селяни багато працювали, виконували тяжку роботу. У вірші „Кузнец” поет змальовує важку роботу коваля в задушливій і темній кузні.

„И тяжек несносный жар” і „от шума в голове стоит угар”. Нахиляючись до ковадла, він безперервно махає руками так, що „сетью красной рассыпаясь, вьются искры у лица”. Селяни дуже боялися посухи і, зітхаючи, молилися, щоб дощик полив їхнє жито.

   Лица пыльны, загорелы.

   Веки выглодала даль,

   И впилась в худое тело

   Спаса кроткого печаль.

Та й у хатах „вьется сажа над заслонкою” і „тараканы лезут в паз”. Дуже тяжко стає на душі, коли читаєш про реальне селянське життя. Поет говорить: „За тяжелой сохой эта доля дана”.

Звичайно, селянам було важко, але хіба можна залишити без уваги опис сільських свят, сільських гулянок, картини казкової красоти природи, красоту людей праці. В одному з віршів поет описує недільний сільський базар:

   Балаганы, пни и колья,

   Карусельный пересвист...

Увечері можна почути пісні гусляра, „дремную песню” рибалок, пісні дівчат. У селі „пахнет яблоком и медом”, гудить „на лугах веселый пляс” і чутний дзвінкий „девичий смех”. По шляху „скачет бешеная тройка на поселок в хоровод”. У дівчат — „красной рюшкою по белу сарафан на подоле”, гарні вишиті хустки, а в хлопців — червоні паски і білі свитки.

Проводячи своє життя серед природи, поет уважно вивчав усе навколишнє: схід сонця, вечірню зорю, ліси, поля, квіти і багато чого іншого. У віршах описані всі пори року: „поет зима — аукает, мохнатый лес баюкает”, „осень — рыжая кобыла...”. Поет порівнює природу з людиною: „ивы — кроткие монашки”, „пригорюнились девушки-ели”, „зеленая прическа, девическая грудь, о тонкая березка...”. А скільки прекрасних рядків присвятив Єсенін своїм улюбленим деревам — символам Росії: „Белая березка под моим окном”, „Клен ты мой опавший, клен заледенелый”, „Сыплет черемуха снегом”, „Черемуха душистая с весною расцвела”.

Щоб вірш був більш барвистим, він використовує колірну символіку, епітети, метафори, порівняння: „на ветке облака, как слива, златится спелая звезда”, „золотою лягушкой луна распласталась на тихой воде”, „заря на крыше, как котенок, моет лапкой рот” і інші засоби. Кожний рядок його віршів проникнутий живою радістю і любов’ю до милої батьківщини, до рідної домівки і тому не може не хвилювати наші серця.

А скільки прекрасних слів сказано в його віршах про тварин. Він розуміє їхню душу, для нього квакання жаб — музика. Деякі з них він присвятив „братам нашим меншим”: „Песнь о собаке”, „Собаке Качанова”, „Лисица”, „Корова” й інші. Любов до тварин він зберіг на все життя.

Поезія Єсеніна завжди знаходила добрий відгук у душах людей. У наші дні ми є свідками його світової слави, всенародної любові. Зараз його вірші перекладені на грузинську, білоруську, литовську, українську і інші мови. Його твори використовують композитори, художники, драматурги. А чому нас так притягує сила єсенінської поезії? Що робить його лірику близькою і дорогою для читачів? Звісно ж, люоов до людини, до батьківщини, природи, рідної домівки. Його твори залишають в нас найяскравіші почуття, і ми знаходимо в його поезії щось близьке нашій душі.