Я була тоді з моїм народом (за поезією А. А. Ахматової)
Роки сталінізму озвалися диким болем і нелюдськими стражданнями у долях людей. Багатьох духовно скалічили, винищили, зламали. Вплив сталінізму — цього жахливого монстра — перенесла Анна Ахматова. Сина Ахматової, Льва Гумильова, декілька разів заарештовували. Під впливом цих подій народився чудовий твір — поема „Реквієм”. Читання цієї поеми вражає розум і душу, дає урок мужності і душевної стійкості.
Поема Ахматової „Реквієм”, за моїм розумінням, — це загальнолюдська думка про неприпустимість, негуманність насильства над людськими душами і долями. У цьому творі розкривається трагічний епізод життя самої поетеси. Ця поема автобіографічна, в основу її лягли особисті переживання. „Реквієм” — відображення не тільки страждань людини, але і душевної твердості. У матері забрали сина, укинули її в пучину туги, самотності і тиші. Протягом усієї поеми звучить страхітливе „одна”. „Ця жінка одна, Ця жінка хвора...”. Вона страждає безмірно: у неї відняли сина. Що може бути жахливіше безмовного чекання, невідомості, неможливості допомогти?! Нескінченних черг і сімнадцяти місяців страшного болю?! А потім буде вирок!
И упало каменное слово
На мою еще живую грудь...
Людина на мить розгублюється, нічого не усвідомлюючи і не сприймаючи. Потім мати упокорюється, виявляє велику мужність:
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела.
Надо снова научиться жить.
Але поряд із цим з’являється песимістичне відношення до життя і поступово виникає питання: якщо смерть усе одно неминуча, то чому б не розстатися з життям саме зараз?!
У епілозі висловлюється думка: пам’ять про біди людські вічно живе в серці людини. Поетеса говорить про те, що, якщо задумають увічнити її, поставивши пам’ятник, то він повинен бути споруджений на тому місці, де вона провела нестерпні триста годин перед закритими дверима. Ні, ніколи їй не забути ні скрипу тюремних засувів, ні голосіння жінок, відірваних від своїх дітей, ні безсонних ночей, які вони проплакали. Але вона все-таки винесла це жахливе катування, вистояла, витримала. Думка про божевільність і смерть не раз приходила до неї, але вона переборола себе, довівши нам, що якими б не були великими її страждання, у неї вистачить мужності жити і боротися!