"Запахи. Історія одного вбивці" скорочено

Парфуми: історія одного вбивці — роман Патріка Зюскінда, що досліджує сенс запаху, його зв’язок із емоційним станом людини.

“Запахи. Історія одного вбивці” скорочено читати

“Запахи. Історія одного вбивці” скорочено частина перша

У Парижі, у смердючій рибній лавці поряд з Цвинтарем невинних, з’являється на світ Жан-Батист Гренуй.

Його мати хоче позбутися небажаної дитини, але її задум розкривають, її звинувачують в дітовбивстві і страчують, а немовля передають на піклування монастиря і призначають йому годувальницю. Через деякий час жінка відмовляється доглядати за дитиною, бо, за її словами, він «не пахне як інші діти» і одержимий дияволом. Священик, отець Террі, відстоює права немовляти, але злякавшись, що той «безсоромно його обнюхує», влаштовує Гренуя подалі від свого приходу — до притулку мадам Гайяр.

Тут дитина живе до восьми років. Інші діти цураються його — хлопчика вважають недоумкуватим, до того ж він некрасивий і калічений. Але за ним помічаються вражаючі вчинки — завдяки прихованим здібностям він не боїться ходити в темряві, вміє передбачати дощ. Ніхто не здогадується, що Гренуй — унікум, людина, що володіє найгострішим нюхом, який може вловлювати навіть такі запахи, яким немає назви. Коли Гренуй, завдяки своєму носу, знаходить заховані господинею притулку гроші, вона вирішує його позбутися і передає в чорнороби шкіряникові.

Гренуй працює у важких умовах, зносячи побої і хвороби, єдина відрада для нього — вивчення нових запахів. І парфуми, і помийний сморід однаково йому цікаві. Одного разу на вулиці він відчуває незвичайні пахощі, його джерело — юна дівчина, яка пахне як «сама краса». Гренуй, бажаючи оволодіти ними, душить дівчину, насолоджується її запахом і ховається непоміченим. Совість не мучає його, навпаки, він щасливий, що володів найдорогоціннішим ароматом у світі. Після цього випадку Гренуй розуміє, що дізнався про запахи все, і його покликання — бути їх творцем, великим парфумером.

Щоб навчитися цьому ремеслу, він наймається в учні до метра Бальдіні, зробивши для нього чудові парфуми, хоча і без всяких правил. У Бальдіні він вчиться мови формул і тому, як «віднімати» у квітів їх запах, використовуючи сублімацію. Всі формули ароматів, винайдені Гренуем, Бальдіні привласнює собі. Героя чекає розчарування — далеко не кожен запах можна укласти в скляний флакон, як квіткові парфуми. Гренуй такий нещасний, що навіть захворює і приходить до тями лише тоді, коли дізнається від метра про існування інших способів отримувати запахи різноманітних тіл. Передавши марнославному Бальдіні всі відомі йому формули парфумів і отримавши за це патент підмайстра, Гренуй залишає свого вчителя. Незабаром Бальдіні трагічно гине — міст Міняйл, на якому розташовувався його будинок, обвалюється в Сену.

“Запахи. Історія одного вбивці” скорочено частина друга

Тепер мета героя — місто Грасс, парфумери якого володіють секретами отримування та зберігання запахів. Але по дорозі туди Гренуй потрапляє в нежилу печеру, де насолоджується самотністю кілька років. Випадково його відвідує жахлива здогадка: сам він ніяк не пахне. Йому необхідні такі парфуми, щоб люди перестали цуратися його і прийняли за звичайну людину. Зі свого притулку Гренуй потрапляє під заступництво маркіза Тайад-Еспінасса, прихильника «флюїдальної теорії», дотримуючись якої, той, за власною думкою, з печерного звіра знову зробив Гренуя людиною. Але насправді це сталося завдяки гарному милу і парфумам, які Гренуй створив з котячих екскрементів і шматка сиру.

“Запахи. Історія одного вбивці” скорочено частина третя

Жан-Батист покидає маркіза і добирається до Грасса, де вступає в підмайстри до мадам Арнульфо, вдови парфумера. Тут він вчиться найтоншим способам оволодіння запахами. Несподівано поруч з чиїмось садом він знову відчуває аромат, ще більш розкішний, ніж аромат колись задушеної ним дівчини. Це запах юної Лаури Ріші, яка грає в саду, і Гренуй вирішує, що знайшов вершину його майбутніх парфумів — його головного творіння в житті: аромату абсолютної краси, що викликає почуття щирої любові у кожного, хто його вдихнув. Протягом двох років він осягає науку збору запахів і переконується, що запах шкіри і волосся красивої жінки найкраще приймає тканина, оброблена позбавленим аромату жиром. Але оскільки Гренуй в очах оточення є брудним, невихованим, напівбожевільним бродягою, він не може отримати запах іншим чином, окрім як убивши його носійку. У місті починається хвиля дивних вбивств — їх жертвами стають юні дівчата. Вони належать різним верствам суспільства, і встановлено, що вони не піддавалися сексуальному насильству — зв’язку між убитими немає ніякого, на те, що це справа рук одного вбивці вказує лише те, що всі жертви були красиві справжньою красою щойно сформованих жінок, і те, що всі вони були знайдені оголеними і поголеними налисо. Вбивця — Гренуй, але він діє так обережно, вміло користуючись своєю непомітністю, що ніхто не може запідозрити в ньому вбивцю. І Гренуй продовжує свою страшну і геніальну роботу по збору нот для його майбутніх парфумів.

Лише одна людина в Грассі виявляється настільки проникливою, що починає прозрівати справжні мотиви вбивці. Це батько Лаури, консул Ріші. Він бачить, що всі жертви утворюють свого роду колекцію справжньої краси, і в його серці закрадається страх: Ріші усвідомлює, що в місті немає нікого, хто перевершував би в цій тонкій, розкішної красі його дочку, і рано чи пізно невідомий вбивця захоче вбити і її. Ріші вирішує перешкодити цьому. Він таємно відвозить Лауру з міста і ховається разом з нею на віддаленому острівці. Одного лише він не врахував: вбивця знаходить своїх жертв по аромату, і всі обережності, якими він обставив їх з дочкою втечу з міста, були безсилі проти головного: варто Лаурі зникнути, як зникне і її аромат. І саме його шлейф видасть направлення втечі і притулок, де захована Лаура.

Гренуй отримує останню ноту своїх парфумів. Але його заарештовують щойно його роботу закінчено.

Гренуй викритий і засуджений до смертної кари. Ріші, знавіснілий від втрати дочки, наперед смакує кару колесуванням. Він відвідує в тюрмі Гренуя і описує йому майбутні муки, не приховуючи, що це буде бальзамом для його розбитого серця.

Однак, перш ніж відправитися на страту, Гренуй витягує дивом прихований від варти флакончик із завершеним ароматом.

Однієї краплі цього божественного запаху виявилося достатнім для того, щоб правоохоронці відпустили Гренуя, а у ката опустилися руки. Запах летить над натовпом глядачів, що зібралися помилуватися на страту Грасського чудовиська — і підпорядковує їх собі. Аромат збуджує в людях бажання любити і будить тілесну пристрасть. Люди шукають задоволення тут же, на площі, все переростає в справжню пристрасну оргію. Гренуй стоїть серед натовпу і насолоджується ефектом, який справив. На поміст піднімається Антуан Ріші і припадає до Греную, визнаючи в ньому свого сина.

Користуючись загальним божевіллям Гренуй зникає.

Після того як дурман аромату любові проходить, люди виявляють себе роздягненими в обіймах одне одного. Зніяковіло одягаючись, всі негласно вирішують «забути» про подію. Аби поставити крапку в цій історії, замість Гренуя стратять невинного.

“Запахи. Історія одного вбивці” скорочено частина четверта

Гренуй вільний, він йде з міста. Тепер він знає силу своєї влади: завдяки парфумам він може стати богом, якщо захоче. Але він розуміє, що серед тих, хто сліпо йому поклонятимуться, не буде жодної людини, яка зможе оцінити справжню красу його аромату. Він повертається в Париж і направляється до Кладовищу невинних — місця, де з’явився на світ. Тут біля багаття зібралися злодії і волоцюги. Гренуй з голови до ніг обприскує себе парфумами, і люди, засліплені потягом до нього, розривають його на частини і пожирають останки великого парфумера.