«Голос краси звучить тихо» (“Тисяча журавлів” Ясунарі Кавабата)

Відомий японський письменник, лауреат Нобелівської премії Ясунарі Кавабата, зміг з вишуканою простотою відтворити у своїх творах велич та красу японської національної культури. Його твори навівають ностальгію за колишнім національним устроєм країни, адже усе стрімко змінюється і Японія любою ціною намагається стати цивілізованою державою на західний манер, відмовляючись від вікових цінностей. Головною проблемою, яку намагається розкрити у своїх творах Кавабата, є пошук гармонії у відношеннях людини і природи. Серед найбільш відомих творів письменника на цю тему – повісті «Тисяча журавлів», «Танцівниця з Ідзу», «Веселі дівчата з Асакуса», «Країна снігу», романи «Стогін гори» і «Дальня столиця».
Кавабата Ясунарі, «красою Японії народжений» – письменник-модерніст. Особливості його художнього світосприйняття пов’язані з естетичним напрямком дзен. Цей напрямок має на увазі сприйняття дійсності не стільки через розум, скільки через природну безпосередність і гармонію з оточуючим довкіллям. Національна етика і естетика теж вплинула на творчість письменника, який прожив досить довге життя і за час своєї творчої діяльності написав більше чотирьох сотень творів. Він перший, хто в японській літературі отримав Нобелівську премію миру, яка була присуджена письменникові у 1986 році «за письменницьку майстерність, яка з великим почуттям передає суть японського способу мислення».
Творчість Ясунарі Кавабата – багатогранна і складна. Ще в молоді роки він захоплювався японським модернізмом – неосенсуалізмом. Це захоплення надихнуло його на створення першої збірки «Наряд почуттів», до якої увійшли тридцять шість оповідань. Відтворення суб’єктивних відчуттів, використання асоціацій за контрастом, «яскравих і повних життя в умовах мінливої дійсності», велика кількість метафор – все це – особливості поетики неосенсуалізму, які притаманні початковій творчості Кавабаті. У його творах «краса відображується прохолодною і пронизливою», «безсонні ночі нагромаджуються, як гори». Героєві перших творів письменника постійно здається, що «кохану дівчину прибиває до нього хвилею».

В основу сюжету повісті «Тисяча журавлів» письменник поклав опис традиційної чайної церемонії – «тядо», яка являє собою стародавню національну традицію японців. Ця традиція поєднує в собі елементи філософії і мистецтва, символізує щирість взаємин і взаємоповагу учасників цього церемоніалу. «Зустріч за чаєм – це та ж зустріч почуттів» – саме так каже письменник. Головними персонажами повісті Кавабата зробив двадцятирічного службовця Кікудзі і вродливу дівчину Юкіко. Їх долі у творі намагається поєднати вчителька чайної церемонії пані Тіка-ко. Як пояснив Ясунава Кавабата, звернення до одного з найбільш шанованих на його батьківщині національних ритуалів у його повісті повинно було стати «пересторогою проти тієї вульгарності, в яку впадають сучасні чайні церемонії». У своєму творі «Тисяча журавлів» письменник намагався висловити своє занепокоєння з приводу того, що його сучасники неповажливо ставляться до традицій минулого свого народу, які, на думку автора, є запорукою збереження та процвітання нації та основою її духовності. Цю ж саму думку підкреслює і символічний образ крилатих журавлів, винесений у назву повісті. Журавлі були зображені на кімоно Юкіко. За уявленнями японців, ці птахи уособлюють надію, щастя і добробут, а в повісті цей символічний елемент свідчить про авторське «звеличення національних традицій» та спробу за допомогою краси хоч якось покращити наш сучасний світ.