Риси романтичного героя у поемі «Мазепа» Джорджа Байрона 11 клас
Життєвий шлях та діяльність одного з видатних представників українського народу гетьмана Мазепи потребує вдумливого і глибокого вивчення. Бо його так звана «зрада» Петрові I, якою заклеймили його деякі історики, і яка відбулася під Полтавою у 1709 році, можливо була зовсім не зрадою, а вкрай необхідним заходом заради спасіння української державності. Бо добре відомо, що Росія і досі не розголошує зміст документів, які пізніше були підписані представниками Московії і Богданом Хмельницьким. Та й подальша доля України у складі Російської імперії насичена досить промовистими фактами, які говорять самі за себе. Наприклад, саме Петро I стосовно України вів колоніальну політику – забороняв друкувати книжки українських літературних діячів, навіть усі церковні книги на українській мові підлягали суворій цензурі. Добре відомо про випадок накладення штрафу на архімандрита Києво-Печерської лаври за відмову висилати українські книжки на ретельну перевірку до Москви. Тому, як видно навіть з декількох фактів, життя українців під Петром I не було райдужним. То ж не слід дотримуватися точки зору, насадженої деякими істориками, які твердили про зраду гетьмана Мазепи на протязі століть. Бо якій саме Батьківщині зрадив гетьман? Україні? Навряд чи… Московії? Та вона не була для Мазепи батьківщиною и він усе життя був відданий українському народові.
І тим більше тішить нашу національну свідомість факт звернення до образу гетьмана Мазепи як до видатного українського державного діяча відомим англійським поетом XVIII-XIX століть Джорджем Байроном. Як у передмові до поеми «Мазепа» вказує сам поет, матеріалом до написання цього твору став епізод, що був описаний Вольтером в «Історії Карла XII», хоча історична правдивість цього випадку і не встановлена.
Байрон зображує гетьмана Мазепу вже літньою людиною, яка, покидаючи рідну країну разом з королем Швеції, на одному з коротких привалів розповідає вражаючу історію свого юнацького кохання. З самого початку розповіді гетьмана історична роль Мазепи відходить на задній план і повністю перекривається романтичним зображенням відношень юного українського хлопця і прекрасної польської панянки Терези. Своє почуття Мазепа проніс через усе своє життя і до кінця своїх днів пам’ятав той шал, яким він був охоплений багато років тому. Романтичною в поемі бачиться і відмова Мазепи коритися обставинам долі та його прагнення боротися навіть у тому випадку, коли були відсутні будь-які надії на порятунок, не менш романтичною була і всепоглинаюча пристрасть помсти своїм кривдникам.
Особливу роль у поемі Д. Байрона «Мазепа» відіграє образ звичайного коня, який у творі виступає символом долі гетьмана. Кінь приніс його до України, де юний паж був врятований козаками, на тому ж коні Мазепа вирушає з рідної країни разом із Карлом XII. Під час усіх, найбільш видатних подій у житті гетьмана його кінь знаходиться поряд з Мазепою. Але замислившись над долею цього суперечливого державного діяча, кожен врешті-решт задає собі питання: а чи насправді доля Мазепи була прихильною до гетьмана усе життя?
Такого ж романтизму в поемі сповнений і образ самого головного героя – Мазепа завжди похмурий, задумливий, самотній і в той же час волелюбний і внутрішньо незалежний. Імпонують образу гетьмана і пейзажі, які зображує в творі Д. Байрон – природа кругом дика, кінь у гетьмана необ’їжджений, хвилі потужні, потоки бурхливі, вітри сильні, а степ широкий і неосяжний.
Завдяки романтичній складовій Джорджу Байрону вдалося творчо підійти до опрацювання сухого історичного матеріалу. І саме завдяки романтиці поету вдалося гармонійно поєднати історичну правду, авторську вигадку і романтичний колорит.
І тим більше тішить нашу національну свідомість факт звернення до образу гетьмана Мазепи як до видатного українського державного діяча відомим англійським поетом XVIII-XIX століть Джорджем Байроном. Як у передмові до поеми «Мазепа» вказує сам поет, матеріалом до написання цього твору став епізод, що був описаний Вольтером в «Історії Карла XII», хоча історична правдивість цього випадку і не встановлена.
Байрон зображує гетьмана Мазепу вже літньою людиною, яка, покидаючи рідну країну разом з королем Швеції, на одному з коротких привалів розповідає вражаючу історію свого юнацького кохання. З самого початку розповіді гетьмана історична роль Мазепи відходить на задній план і повністю перекривається романтичним зображенням відношень юного українського хлопця і прекрасної польської панянки Терези. Своє почуття Мазепа проніс через усе своє життя і до кінця своїх днів пам’ятав той шал, яким він був охоплений багато років тому. Романтичною в поемі бачиться і відмова Мазепи коритися обставинам долі та його прагнення боротися навіть у тому випадку, коли були відсутні будь-які надії на порятунок, не менш романтичною була і всепоглинаюча пристрасть помсти своїм кривдникам.
Особливу роль у поемі Д. Байрона «Мазепа» відіграє образ звичайного коня, який у творі виступає символом долі гетьмана. Кінь приніс його до України, де юний паж був врятований козаками, на тому ж коні Мазепа вирушає з рідної країни разом із Карлом XII. Під час усіх, найбільш видатних подій у житті гетьмана його кінь знаходиться поряд з Мазепою. Але замислившись над долею цього суперечливого державного діяча, кожен врешті-решт задає собі питання: а чи насправді доля Мазепи була прихильною до гетьмана усе життя?
Такого ж романтизму в поемі сповнений і образ самого головного героя – Мазепа завжди похмурий, задумливий, самотній і в той же час волелюбний і внутрішньо незалежний. Імпонують образу гетьмана і пейзажі, які зображує в творі Д. Байрон – природа кругом дика, кінь у гетьмана необ’їжджений, хвилі потужні, потоки бурхливі, вітри сильні, а степ широкий і неосяжний.
Завдяки романтичній складовій Джорджу Байрону вдалося творчо підійти до опрацювання сухого історичного матеріалу. І саме завдяки романтиці поету вдалося гармонійно поєднати історичну правду, авторську вигадку і романтичний колорит.
