Що таке істина? (За романом М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита»)
Інколи я помічаю, що з кожною новою книгою змінюється мій світогляд. Здавалося б такі вічні поняття, як «кохання», «істина», «добро» мали б вже стати чіткими і зрозумілими кожному. Але це далеко не так! Кожна людина, навіть прочитавши одні й ті самі рядки в книжці, зрозуміє все на свій лад!
Чи запитували ви себе про те, що таке Істина? Для мене це питання постало у новому світлі після того, як я прочитала роман М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита». Хоча на сторінках книги воно відкрито висвітлюється і навіть дається відповідь на нього, але чіткий образ Істини, навіть після тривалих міркувань, так і не підкорився моїй уяві: такі поняття не визнають будь-яких обмежень.
Так як автор цього твору я, тому пропоную власний шлях пошуку Істини. Ми не будемо мучити себе питаннями, на які люди шукають відповіді протягом всього життя, ми не будемо малювати квадрат і підшліфофувати поняття під його розміри. Ми просто спробуємо віднайти найяскравіші його прояви (звичайна ж істина живе навіть в очах та посмішці людини) і будемо намагатись хоч трішки пояснити все це за допомогою власного розуму та серця! Так у чому ж ми почнемо шукати Істину: у знанні, вірі чи може просто у почуттях людей?
Для того, щоб почати шукати Істину в знаннях, давайте з’ясуємо, що ми можемо назвати знаннями. Чи одна й та сама істина буде залишатися Істиною, якщо вона звучить з різних вуст? Яскравим прикладом цієї суперечності є розмова Понтія Пилата і Єшуа. Прокуратор Іудеї тримає у своїх руках звинувачення, яке свідчить про те, що Ґа-Ноцрі підбурював людей до зруйнування храму. Це певна інформація, яка несе свою істину. Та чи не ті ж самі слова в устах Єшуа значать зовсім інакше? Кажучи це, він мав на увазі те, що «впаде храм старої віри й утвориться новий храм істини». І знову ж ігемон, чуючи істину, відштовхує її від себе і відповідає, що напевно ж бо, що люди не зрозуміли Ґа-Ноцрі, тому що той і сам не має уявлення про Істину. Згодом, коли розмова заходить про Левія Матвія, то з’ясовується, що все те, що говорив Єшуа, той переосмислював і записував по своєму. Тобто, Істина в знаннях безсумнівно є, та все залежить від сприйняття її носієм цих знань.
Роздумуючи про релігію, я зробила такий висновок, що Істина в релігії – це віра! На це мене наштовхнув епізод з розмовою двох літераторів – Берліоза та Бездомного – про існування Бога, а також саме співставлення автором «єршалаїмського» світу із безбожним СРСР. Тобто, цим я хочу сказати, що чим більше людина не просто говорить про віру, а живе нею (дотримується заповідей, релігіозних канонів і т.д.), тим більше саме вона, а не хто інший, знаходить Істину в релігії.
Частиною Істини також є відношення між усіма героями роману. Особливо це видно у ставленні Воланда до Маргарити, від якої він вимагає послугу за послугу. І хоча він говорить, мов би не потрібно ніколи нічого просити, тому що самі запропонують і самі дадуть, та його «безкорисливість» – хибна. Він прагне сподобатися Маргариті! І ось результат … Вона перетворюється на відьму з багатьма вадами! Підлеглі Воланда своїми вчинками показують його істинне єство, що вічно хоче зла і постійно творить добро. Але все це дрібниці у порівнянні з Істиною кохання Майстра та Маргарити!
Отже, долю людини та й саму історію всього людства визначає пошук і розуміння Істини. Поет Бездомний осягнув власну Істину через відмову від писання «жахливих», як він сам зізнається, віршів. Майстер затверджує свою Істину, написавши роман. І ця Істина вічна: «рукописи не горять». Єшуа заради своєї Істини йде на смерть, а Понтій Пилат, підписуючи йому смертний вирок, губить свою Істину назавжди. Маргарита ж свою Істину знаходить у коханні, яке завдяки цьому здатне існувати за межами простору і часу!
Чи запитували ви себе про те, що таке Істина? Для мене це питання постало у новому світлі після того, як я прочитала роман М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита». Хоча на сторінках книги воно відкрито висвітлюється і навіть дається відповідь на нього, але чіткий образ Істини, навіть після тривалих міркувань, так і не підкорився моїй уяві: такі поняття не визнають будь-яких обмежень.
Так як автор цього твору я, тому пропоную власний шлях пошуку Істини. Ми не будемо мучити себе питаннями, на які люди шукають відповіді протягом всього життя, ми не будемо малювати квадрат і підшліфофувати поняття під його розміри. Ми просто спробуємо віднайти найяскравіші його прояви (звичайна ж істина живе навіть в очах та посмішці людини) і будемо намагатись хоч трішки пояснити все це за допомогою власного розуму та серця! Так у чому ж ми почнемо шукати Істину: у знанні, вірі чи може просто у почуттях людей?
Для того, щоб почати шукати Істину в знаннях, давайте з’ясуємо, що ми можемо назвати знаннями. Чи одна й та сама істина буде залишатися Істиною, якщо вона звучить з різних вуст? Яскравим прикладом цієї суперечності є розмова Понтія Пилата і Єшуа. Прокуратор Іудеї тримає у своїх руках звинувачення, яке свідчить про те, що Ґа-Ноцрі підбурював людей до зруйнування храму. Це певна інформація, яка несе свою істину. Та чи не ті ж самі слова в устах Єшуа значать зовсім інакше? Кажучи це, він мав на увазі те, що «впаде храм старої віри й утвориться новий храм істини». І знову ж ігемон, чуючи істину, відштовхує її від себе і відповідає, що напевно ж бо, що люди не зрозуміли Ґа-Ноцрі, тому що той і сам не має уявлення про Істину. Згодом, коли розмова заходить про Левія Матвія, то з’ясовується, що все те, що говорив Єшуа, той переосмислював і записував по своєму. Тобто, Істина в знаннях безсумнівно є, та все залежить від сприйняття її носієм цих знань.
Роздумуючи про релігію, я зробила такий висновок, що Істина в релігії – це віра! На це мене наштовхнув епізод з розмовою двох літераторів – Берліоза та Бездомного – про існування Бога, а також саме співставлення автором «єршалаїмського» світу із безбожним СРСР. Тобто, цим я хочу сказати, що чим більше людина не просто говорить про віру, а живе нею (дотримується заповідей, релігіозних канонів і т.д.), тим більше саме вона, а не хто інший, знаходить Істину в релігії.
Частиною Істини також є відношення між усіма героями роману. Особливо це видно у ставленні Воланда до Маргарити, від якої він вимагає послугу за послугу. І хоча він говорить, мов би не потрібно ніколи нічого просити, тому що самі запропонують і самі дадуть, та його «безкорисливість» – хибна. Він прагне сподобатися Маргариті! І ось результат … Вона перетворюється на відьму з багатьма вадами! Підлеглі Воланда своїми вчинками показують його істинне єство, що вічно хоче зла і постійно творить добро. Але все це дрібниці у порівнянні з Істиною кохання Майстра та Маргарити!
Отже, долю людини та й саму історію всього людства визначає пошук і розуміння Істини. Поет Бездомний осягнув власну Істину через відмову від писання «жахливих», як він сам зізнається, віршів. Майстер затверджує свою Істину, написавши роман. І ця Істина вічна: «рукописи не горять». Єшуа заради своєї Істини йде на смерть, а Понтій Пилат, підписуючи йому смертний вирок, губить свою Істину назавжди. Маргарита ж свою Істину знаходить у коханні, яке завдяки цьому здатне існувати за межами простору і часу!
