Кожен носить чуму у собі за романом А. Камю «Чума»
Роман-притча «Чума» відомого французького письменника А. Камю вважається вершиною його творчої діяльності. Перші його начерки були зроблені ще на початку 1941 року, коли письменник вчителював у Алжирському Орані. Перший варіант роману був завершений у 1943 році, але письменник залишився незадоволеним результатом своєї праці і робота тривала ще чотири роки. Роман-притча «Чума» увібрав у себе власний життєвий досвід автора, який був учасником руху Опору, втілив усе те, що довелося А. Камю осмислити і пережити у роки найсуворіших для будь-якої гідної людини суворих випробувань, став відкриттям нових істин і вираженням значних світоглядних зрушень.
Сам автор відносить свій роман до творів про рух Опору і антифашистську боротьбу, і для цього існують значні підстави. Говорив А. Камю і про те, що прагнув у цьому філософському творі «відбити атмосферу задухи, в якій ми жили, атмосферу загрози й вигнання, в якій скніли». Однак цим зміст роману далеко не вичерпується, а акценти зміщуються на філософські проблеми людського існування.
«Чума» А. Камю – роман філософський, тому на першому плані в ньому бачиться філософська проблематика. Чума у творі осмислюється представниками інтелігенції міста, серед яких доктор Ріє, Тарру та деякі інші.
В контексті усього твору чума є універсальною метафорою зла в усій його нездоланності і багатоликості. Кожен носить чуму у собі, тому стан «зачумленості», який майже нікому не вдається уникнути, а подолання цього стану вимагає постійної мобілізації моральних, духовних сил і волі особистості. За думкою А. Камю, бути зачумленими – це не тільки не чинити насильство, а й не бажати поставати проти нього. Тому це не тільки готовність вбивати, а й примиреність з оточуючим світом, в якому безкарно вбивають інші.
Слід зазначити, що письменника непокоїло не зло саме собою, а відношення до нього оточуючих людей. Наприклад, свідомість деяких персонажів роману не паралізує їх розум і волю навіть попри те, що вони добре розуміють недосяжність перемоги над злом. На протязі усій оповіді А. Камю прагне відшукати в людині ті сили і можливості, яка здатні підняти її проти зла. Знаходить він ці сили у моральній людській природі, що і зближує письменника з французькими письменниками-моралістами і просвітниками середньовіччя.
Роман-притча «Чума» визиває велике зацікавлення як художнє явище. Твір, написаний у формі літопису однієї епідемії, яка розтягнулася усього на рік, у формі своєрідного авторського монологу, розбитого на окремі частини, доручені різним персонажам. Втім, це достатньо природна річ для філософських творів.
Сам автор відносить свій роман до творів про рух Опору і антифашистську боротьбу, і для цього існують значні підстави. Говорив А. Камю і про те, що прагнув у цьому філософському творі «відбити атмосферу задухи, в якій ми жили, атмосферу загрози й вигнання, в якій скніли». Однак цим зміст роману далеко не вичерпується, а акценти зміщуються на філософські проблеми людського існування.
«Чума» А. Камю – роман філософський, тому на першому плані в ньому бачиться філософська проблематика. Чума у творі осмислюється представниками інтелігенції міста, серед яких доктор Ріє, Тарру та деякі інші.
В контексті усього твору чума є універсальною метафорою зла в усій його нездоланності і багатоликості. Кожен носить чуму у собі, тому стан «зачумленості», який майже нікому не вдається уникнути, а подолання цього стану вимагає постійної мобілізації моральних, духовних сил і волі особистості. За думкою А. Камю, бути зачумленими – це не тільки не чинити насильство, а й не бажати поставати проти нього. Тому це не тільки готовність вбивати, а й примиреність з оточуючим світом, в якому безкарно вбивають інші.
Слід зазначити, що письменника непокоїло не зло саме собою, а відношення до нього оточуючих людей. Наприклад, свідомість деяких персонажів роману не паралізує їх розум і волю навіть попри те, що вони добре розуміють недосяжність перемоги над злом. На протязі усій оповіді А. Камю прагне відшукати в людині ті сили і можливості, яка здатні підняти її проти зла. Знаходить він ці сили у моральній людській природі, що і зближує письменника з французькими письменниками-моралістами і просвітниками середньовіччя.
Роман-притча «Чума» визиває велике зацікавлення як художнє явище. Твір, написаний у формі літопису однієї епідемії, яка розтягнулася усього на рік, у формі своєрідного авторського монологу, розбитого на окремі частини, доручені різним персонажам. Втім, це достатньо природна річ для філософських творів.
