А зорі тут тихі
Борис Васильєв – прославлений письменник, у минулому учасник Великої Вітчизняної війни. Він своїми очами бачив жорстокість і жахи війни, не понаслышке знає те, про що потім, у мирне пора, вирішив розповісти своїм читачам. Його кращі добутки, на мій погляд, “У списках не значився” і “А зорі отут тихі”.
За останнє пора багато написана талановит і правдивого, але повести Б. Васильєва не загубилися у всьому різноманітті військової тематики. Це в першу чергу завдяки яскравим і героїчним образам, створеним автором
“А зорі отут тихі” – повість про жінок на війні. Цій темі присвячені багато добутків, але це особливе. Повість написана без зайвої сентиментальності, у твердій лаконічній манері. Вона розповідає про події 1942 року
У розташування зенітно-кулеметної батареї, який командує старшина Басків, закидають німецьких диверсантів. Спочатку старшина думає, що німців двоє, тому вирішує силами свого підрозділу, у якому одні дівчини, знищити гітлерівців
Для цього завдання обрані п’ять зенітниць. Старшина виконує поставлене завдання, але якою ціною?!
Басків – учасник фінської війни, добре знає місцевість, куди йдуть диверсанти. Тому він упевнено веде своїх незвичайних бійців на виконання завдання. Спочатку невисокої думки були про свого командира дівчини: “пеньок замшілий, у запасі двадцять слів, та й ті з уставу”. Небезпека зблизила всіх шістьох, розкрила незвичайні щиросердечні якості старшини, готового взяти на себе будь-які труднощі, але тільки врятувати дівчата
Безсумнівно, Басків – стрижень оповідання. Він багато знає й уміє, за його плечима фронтовий досвід, що він намагається передати своїм бійцям. Він небагатослівний і цінує тільки вчинки. Старшина увібрав у себе кращі якості захисника, солдата, завдяки подвигу таких Васковых і була здобута перемога
Помічником старшини в групі був сержант Осянина. Басків відразу виділив її серед інших: “Строга, не сміється ніколи”. Старшина не помилився – Рита воювала вміло, вона мстила за загиблого чоловіка-прикордонника, за свою порушенную життя, за зганьблену Батьківщину. Перед неминучою смертю Рита розповідає старшині про свого сина. Відтепер вона довіряє хлопчика Васкову, надійному й рідному за духом людині
У Женьки Комельковой своя рахівниця з німцями. Вона тричі рятує старшину й групу: спочатку в протоки, зупинивши переправу німців. Потім заколовши наседали на Васкова німця. І, нарешті, ціною свого життя рятувала поранену Риту, ведучи фашистів далі в ліс. Автор любується дівчиною: “Висока, руда, білошкіра. А ока дитячі – зелені, круглі, як блюдця”. Товариська, бешкетна, улюблениця навколишніх, Комелькова пожертвувала собою заради спільної справи – знищення диверсантів
Всі вони – Ліза Бричкина, Соня Гурвич, Четвертак, Рита Осянина й Женька Комелькова – загинули, але старшина Басків, вражений такими втратами, довів справу до кінця
На грані божевілля був той самий російський солдат. Він зрозумів, що не існувати йому, якщо він дозволить фашистам реалізувати задумане. Ні, він повинен довести почате до кінця. Автор показав, що немає межі людським можливостям. Басків не стільки мстить ворогам за вбитих дівчат, скільки виконує свій військовий заборгованість
Він зміг вистояти, пройти війну й залишитися в живих, що б виростити сина Рить Осяниной, щоб своїм життям виправдатися за загиблих дівчат
Це нелегко – існувати з таким вантажем, але він сильна людина. Заслуга Б. Васильєва як письменника полягає в тому, що він зумів створити образ героїчного покоління наших батьків і дідів
За останнє пора багато написана талановит і правдивого, але повести Б. Васильєва не загубилися у всьому різноманітті військової тематики. Це в першу чергу завдяки яскравим і героїчним образам, створеним автором
“А зорі отут тихі” – повість про жінок на війні. Цій темі присвячені багато добутків, але це особливе. Повість написана без зайвої сентиментальності, у твердій лаконічній манері. Вона розповідає про події 1942 року
У розташування зенітно-кулеметної батареї, який командує старшина Басків, закидають німецьких диверсантів. Спочатку старшина думає, що німців двоє, тому вирішує силами свого підрозділу, у якому одні дівчини, знищити гітлерівців
Для цього завдання обрані п’ять зенітниць. Старшина виконує поставлене завдання, але якою ціною?!
Басків – учасник фінської війни, добре знає місцевість, куди йдуть диверсанти. Тому він упевнено веде своїх незвичайних бійців на виконання завдання. Спочатку невисокої думки були про свого командира дівчини: “пеньок замшілий, у запасі двадцять слів, та й ті з уставу”. Небезпека зблизила всіх шістьох, розкрила незвичайні щиросердечні якості старшини, готового взяти на себе будь-які труднощі, але тільки врятувати дівчата
Безсумнівно, Басків – стрижень оповідання. Він багато знає й уміє, за його плечима фронтовий досвід, що він намагається передати своїм бійцям. Він небагатослівний і цінує тільки вчинки. Старшина увібрав у себе кращі якості захисника, солдата, завдяки подвигу таких Васковых і була здобута перемога
Помічником старшини в групі був сержант Осянина. Басків відразу виділив її серед інших: “Строга, не сміється ніколи”. Старшина не помилився – Рита воювала вміло, вона мстила за загиблого чоловіка-прикордонника, за свою порушенную життя, за зганьблену Батьківщину. Перед неминучою смертю Рита розповідає старшині про свого сина. Відтепер вона довіряє хлопчика Васкову, надійному й рідному за духом людині
У Женьки Комельковой своя рахівниця з німцями. Вона тричі рятує старшину й групу: спочатку в протоки, зупинивши переправу німців. Потім заколовши наседали на Васкова німця. І, нарешті, ціною свого життя рятувала поранену Риту, ведучи фашистів далі в ліс. Автор любується дівчиною: “Висока, руда, білошкіра. А ока дитячі – зелені, круглі, як блюдця”. Товариська, бешкетна, улюблениця навколишніх, Комелькова пожертвувала собою заради спільної справи – знищення диверсантів
Всі вони – Ліза Бричкина, Соня Гурвич, Четвертак, Рита Осянина й Женька Комелькова – загинули, але старшина Басків, вражений такими втратами, довів справу до кінця
На грані божевілля був той самий російський солдат. Він зрозумів, що не існувати йому, якщо він дозволить фашистам реалізувати задумане. Ні, він повинен довести почате до кінця. Автор показав, що немає межі людським можливостям. Басків не стільки мстить ворогам за вбитих дівчат, скільки виконує свій військовий заборгованість
Він зміг вистояти, пройти війну й залишитися в живих, що б виростити сина Рить Осяниной, щоб своїм життям виправдатися за загиблих дівчат
Це нелегко – існувати з таким вантажем, але він сильна людина. Заслуга Б. Васильєва як письменника полягає в тому, що він зумів створити образ героїчного покоління наших батьків і дідів
