Моральні проблеми оповідання Е. Сетон-Тонпсона «Лобо»

Канадський письменник Е. Сетон-Томпсон був великим знавцем природи. Він одним із перших у літературі правдиво змалював життя тварин.

Відомо, що у Е. Сетон-Томпсона досить своєрідний підхід до зображення вовків. Приклад цього — оповідання «Лобо».

Як відомо з твору, Лобо — це Великий вовк, який був вожаком зграї. Його вважали наймудрішим у зграї, тому що він був розумним вовком, який «відчував» усі пастки й капкани й умів їх обходити. Його сила й розум викликали повагу навіть у мисливців.

Але одного разу хитрий і мудрий Лобо схибив. І сталося це тоді, коли його кохана, красива, горда й сильна біла вовчиця Бланка, потрапила у капкан. Лобо всіляко намагався її врятувати. Він не думав про себе. Та врятувати Бланку не пощастило. Лобо схопили мисливці. «Він втратив і силу, і свободу, і подругу». Серце вовка не витримало: він помер.

В оповіданні автор показує вовків такими, які вони є насправді, їхню хижість, ворожість і водночас природну силу, хитрість, відданість. Лобо вчить людей цінувати життя, яке має сенс лише тоді, коли освітлене любов'ю до іншого.

Е. Сетон-Томпсон закликає вчитися у природи мужності й боротьби за життя, самопожертви, сили духу. А ще — шляхетності і лицарства. У своєму оповіданні «Вовки» письменник так пише про лицарство вовка: «Лицарство в найпростішому розумінні цього слова можна визначити так: увага, яку виявляє чоловік до жінки як представниці слабкої статі. У такому розумінні лицарство серед вовків є досить поширеним явищем». Лобо дійсно показав лицарське ставлення до вовчиці Бланки і вірність у коханні.

У Сетон-Томпсона багато творів про Тварин, яких він дуже любить. Можливо, тому, що у світі тварин усе чесніше, справедливіше. Там немає лицемірства, підкупу, зради, зла. Там якщо борються — то виживають, якщо кохають — то назавжди.

Було б чудово, якби люди теж завжди були до кінця чесними і справедливими. Можливо, ми коли-небудь зможемо оволодіти цією наукою з допомогою найкращої вчительки — Природи.