«Робінзон Крузо» стисло
«Робінзон Крузо» Дефо стисло
Робінзон Крузо народився в сім’ї середнього достатку і батько завжди казав йому, що це краще, ніж бути багатим або бідним. Але син не хотів працювати і особливо не любив гроші – йому хотілося подорожувати. І ось, коли Робінзон став повнолітнім, він відправився на кораблі свого знайомого в подорож. Потрапивши перший раз в шторм, він поклявся більше не плавати на кораблях, але після шторму забув про свою клятву. Через деякий час у африканських берегів на судно напали пірати і всю команду полонили. Робінзону пощастило більше за інших – його не продали в рабство в глиб Африки, а залишили служити начальнику піратів. Кілька років він прислуговував, прибирав, готував, і навіть не міг сподіватися на порятунок. Але скоро господар наказав Робінзону і слузі-Мавру плисти на невеликому човні на риболовлю. Хитрощами і обманом Робінзон проніс на човен рушниці, їжу, воду, вино. Коли човен вийшов у море, Робінзон скинув мавра за борт і наказав плисти до берега, інакше пристрелить. На судні залишився маленький хлопець, який теж був слугою. Від нього не слід було очікувати небезпек і Робінзон взяв його з собою. Разом вони попливли на човні вздовж африканського узбережжя в надії відшукати цивілізацію. Через кілька тижнів їх човен помітив португальський корабель і капітан прийняв колишніх рабів на борт.
На португальському кораблі Робінзон Крузо дістався до берегів Бразилії. Тут, щоб не голодувати, він влаштувався працювати на плантації цукрової тростини. Скоро Робінзон зрозумів, що плантація – це хороший бізнес, і через кілька місяців вже мав власну плантацію, яка приносила непогані гроші. Капітан португальського корабля, який став для Робінзона другом, возив йому з Англії всякі дрібнички, які можна було дорого продати в Бразилії. Так Робінзон Крузо жив досить багатим власником плантації і не знав ні в чому потреби. Але все змінила одна зустріч. Зустрічалися всі власники місцевих плантацій і вели діалоги про бізнес. Розмова зайшла про африканських рабів – ніби можна припливти до узбережжя Африки, за копійки найняти пару тубільців, які працюватимуть на плантації без вихідних. У таку експедицію за рабами запропонували плисти Робінзону і він погодився, теж сподіваючись на кількох рабів для плантації. Він написав заповіт на своє майно, яке, в разі смерті, практично все повинно було залишитися португальському капітанові, і відправився в подорож. Але подорож довго не тривало – корабель потрапив у сильний шторм і його ось-ось мало розірвати. Команда, рятуючись, сіла в шлюпку і стала гребти до берега, але хвиля перевернула шлюпку і всі потонули. Все, крім Робінзона Крузо. Його викинуло на невідомий берег, по якому він в жаху бігав якийсь час. Заспокоївшись, Робінзон заліз на дерево і міцно заснув.
Прокинувшись наступного ранку, потерпілий побачив їх корабель, що не розірвало штормом і пригнало до самого берега. Робінзон вплав дістався до корабля і на саморобному плоту взявся переправляти на берег усе, що міг. Майже два тижні Робінзон переправляв речі, поки корабель нарешті не розвалився. У Крузо були деякі інструменти, зброя, їжа, ром, чорнило, папір, качка – словом все, що потрібно для життя. На кораблі він навіть знайшов собаку і котів, а на острові розшукав воду. Тоді Робінзон почав думати над пристроєм свого житла. Він вибрав місце під горою, стягнув туди всі свої речі і почав зводити навколо паркан. Коли паркан був готовий, він викопав порожнину в горі. Пару раз звід обвалювався, але Робінзон підпирав його стовпами. Зверху свого укриття він натягнув вітрило, який захищав його від дощу. У роботі Робінзон проводив цілі місяці, які перетікали в роки: він навчився столярній справі, спорудивши собі стіл, стільці і безліч полиць; опанував гончарним мистецтвом і наробив собі горщиків; навчився плести і наплів безліч кошиків; навчився робити свічки з козячого жиру; виростив ціле поле ячменю і рису з декількох зерняток, сам робив борошно і пек собі хліб; організував загін для диких кіз і робив з молока сир і домашній сир; в деякому віддаленні від свого будинку побудував ще один – дачу, яка перебувала біля виноградних гаїв; з винограду робив родзинки.
До всього іншого Робінзон взявся будувати човен із стовбура дерева, адже з його острова було видно обриси іншої землі – можливо Бразилії. Спершу він побудував дуже великий човен і не зміг зрушити її з місця. Тоді він побудував човен поменше, викопав до нього канал і спустив на воду. На цьому човні Робінзон Крузо хотів обплисти навколо острова, адже він не бачив ще протилежний його бік. Але човен потрапив у сильну течію і його понесло геть від острова. Робінзону насилу вдалося вирватися з течії і повернутися до острова. Він так злякався несподіваної загибелі, що кинув човен і повернувся додому пішки.
Одного разу, коли Робінзон жив на острові вже не один рік, він побачив людський слід. Робінзон переконався, що це не його слід і став переживати за своє життя. Слід міг належати дикунам-людожерів з материка, тому Робінзон відправився на розвідку і на іншій стороні острова виявив гори людських черепів і кісток. Тоді він заходився зміцнювати своє житло. Він побудував навколо будинку другу огорожу з вузькими отворами, з яких можна було стріляти. Біля кожного такого отвору Робінзон встановив по мушкету, які накрив козирками від дощу. Далі він розділив свою огорожу з козами на кілька загонів, які розташовувалися в різних місцях острова. Ще Робінзон вирішив підстерегти дикунів в засідці і відкрити по них вогонь з рушниць, щоб убити їх побільше і таким чином відлякати від острова, на який вони плавали тільки заради канібалізму. Але потім Крузо відмовився від такої ідеї, адже дикуни могли припливти на острів з метою помсти і в кількості багато сотень людей.
Одного разу Робінзон Крузо почув стрілянину з гармат. Як виявилося, якийсь корабель потерпів корабельну аварію і сигналив про допомогу. Робінзон побачив корабель в підзорну трубу і зважився вирушити до нього на своєму човні. Але на загиблому кораблі команда пропала, якщо не рахувати декількох трупів.
Робінзон Крузо провів на острові вже 23 роки. Він боявся дикунів, адже вони іноді припливали на острів і їли привезених полонених, але життям був задоволений. Одного разу Робінзон почув крики і виявив, що дикуни висадилися з того боку острова, де він жив. Вони привезли з собою полонених і танцювали навколо багаття, чекаючи бенкету. Робінзон зі зброєю в руках спостерігав з укриття і побачив, що один полонений якимось чином зміг вирватися з рук канібалів і кинувся бігти в бік Робінзона. За ним погналися два дикуна. Тоді Робінзон Крузо вибрався з укриття і перерізав дорогу доганявшим. Він убив одного дикуна, а іншого оглушив прикладом. Потім показав полоненому, що він його захищає і видав йому тесак, яким той убив ураженого. Так Робінзон врятував дикуна, якого назвав П’ятницею, адже врятував він його саме в п’ятницю. Інші канібали не пішли за товаришами і залишили острів. Робінзон привів П’ятницю у своє житло і почав його вчити. Він навчив його більш-менш стерпно говорити по-англійськи, працювати сокирою, стріляти з рушниці, збирати врожай і готувати їсти. Разом вони жили щасливо і дружно.
П’ятниця розповів, що на найближчому континенті існує багато племен, між якими трапляються війни, а після них переможці з’їдають полонених. Ще П’ятниця розповів, що в їх племені є білі люди – близько 15 осіб, які зазнали корабельної аварії і потрапили до дикунів. Але ті їх не чіпають і живуть разом. Після цих новин Робінзон і П’ятниця взялися будувати великий, гарний човен, і незабаром він був готовий.
В один прекрасний день п’ятниці прибіг і оголосив, що бачив на березі дикунів. Робінзон зібрав всю зброю і вони сховалися в заростях. На березі було більше двадцяти дикунів, які збиралися з’їсти полонених. Робінзон вирішив не втручатися, але серед полонених він побачив білу людину. Тоді Крузо і П’ятниця відкрили по дикунам вогонь – багато хто відразу померли, інші померли від ран. Змогли врятуватися тільки кілька дикунів, які стрибнули в пирогу і попливли. Білим бранцем виявився іспанець – один з потерпілих аварію корабля. До того ж в інший пирозі П’ятниця виявив свого батька, якого ще не з’їли. Щастя П’ятниці не було меж. Тепер на острові стало 4 мешканця, що дуже тішило Робінзона. Іспанець розповів, що всі його друзі, які живуть у дикунів, мріють вибратися звідти. Тоді Робінзон вирішив спільними зусиллями побудувати великий човен і вибратися з острова. Але раніше потрібно було посіяти все зерно, яке можна було, і зібрати максимум врожаю, адже для плавання такої кількості людей на далекі відстані потрібно багато їжі. Остров’яни взялися за роботу.
Через кілька місяців, коли урожай був зібраний і їжі для подорожі було достатньо, батько П’ятниці та іспанець вирушили за рештою іспанцями і португальцями на пирозі. Робінзон взяв із іспанця обіцянку взяти з кожного потерпілого аварію корабля клятву, що вони йому, Робінзону Крузо, нічого поганого не зроблять і будуть коритися. Робінзон і П’ятниця чекали повернення пироги вже два тижні, як раптом до острова підійшов англійський корабель. На берег висадилося багато білих, три з яких були пов’язані, а решта, напевно, розбійники. Робінзон дочекався, коли розбійники підуть подалі від полонених або заснуть і поспішив на допомогу. Від полонених він дізнався, що розбійники – це збунтувала команда, а самі полонені – капітан, його помічник і пасажир. Тоді Робінзон взяв клятву з капітана, що той забере його з острова і після цього вони разом напали зі зброєю на розбійників, при цьому кілька розбійників було вбито, а інших зв’язали. Потрібно було ще вирішити проблему з іншими бунтівними членами команди, які залишилися на кораблі і були озброєні. Скоро до острова прибув другий човен з корабля. Робінзон видав деяким полоненим зброю і зробив їх своїми союзниками. Вони хитрістю розділили прибулий загін на дві частини і обеззброїли кожну групу окремо. П’ятьох найагресивніших зв’язали і поклали в печеру Робінзона, а інші разом з капітаном вирушили захоплювати корабель. Вони пристали до нього на двох човнах, піднялися на палубу і відкрили стрілянину. Нового капітана-розбійника відразу пристрелили і вся команда здалася. Робінзон залишив п’ятьох розбійників на острові, передавши їм своє господарство і пояснивши, що в Англії їх все-одно повісять, тому краще нехай залишаються. Також він сказав, що якщо з материка припливуть іспанці, то розбійники повинні їх прийняти на острів. Двоє з п’ятьох все ж вирішили повернутися до Англії, і корабель разом з Робінзоном і П’ятницею поплив до рідних берегів. Робінзон прожив на острові трохи більше 28 років.
Далі з романом «Робінзон Крузо» трапляються дивні речі. Справа в тому, що у романі існують дві кінцівки. тому перекажімо обидві кінцівки «Робінзона Крузо». Отже, перша кінцівка – Робінзон з П’ятницею припливають до Англії, де Робінзон знаходить свій будинок і свою сім’ю (мати і батько вже не живі) і розповідає про свої пригоди.
Друга кінцівка описує, як Робінзон прибуває в Лісабон і знаходить там свого старого знайомого – португальського капітана. Він дізнається, що може легко повернути собі свої бразильські плантації, які дуже розрослися і приносять багато доходів. Влада Бразилії, що розпоряджалися плантацією, повертають її Робінзону, але той не повертається до Бразилії. Він збирається з Лісабона повернутися до Англії. Через острах вийти в море, Робінзон відправляється в Бордо по суші. Подорожній і П’ятниця набирають ще кілька людей для походу і відправляються в дорогу. Минувши землі Іспанії загін перетинає гори Піренеї, де на них нападає ведмідь і безліч вовків, від яких подорожні дивом рятуються, і, в підсумку, благополучно добираються до Англії.
Там Робінзон Крузо продає свої бразильські плантації і досить розкішно живе. Він бере на виховання двох племінників, один з яких стає моряком і штовхає старого Робінзона на нові пригоди (про них розповідається в книзі «Подальші пригоди Робінзона Крузо»). Робінзон Крузо знаходить в Англії свою любов і у пари народжуються троє дітей. До того ж він заїжджає на острів і дізнається, що там живуть іспанці, яких він не забрав з собою. Вони натерпілися від дикунів, билися з англійськими бандитами, але в цілому живуть благополучно.
