«Дубровський» скорочено по главам

«Дубровський» – найбільш відомий розбійницький роман, твір О. С. Пушкіна. Оповідає про любов Володимира Дубровського і Марії Троєкурової – нащадків двох ворогуючих поміщицьких сімейств.

Короткий зміст по главам роману Пушкіна «Дубровський» корисно прочитати, якщо у вас немає часу читати твір повністю, адже сенс і основну тему можна зрозуміти і з короткого опису.

«Дубровський» скорочено по главам

Глава 1.

Жив був у своєму маєтку багатий поміщик Кирила Петрович Троєкуров. Він був досить багатий. Перед ним підлабузнюються і всіляко йому догоджають. Оскільки Кирила Петрович був самодуром, то його багато хто боявся. По сусідству з Троєкуровим жив барин Андрій Гаврилович Дубровский. Колись вони разом служили. Два барина між собою були друзями, і багатий Троєкуров найбільше любив і поважав саме Дубровського. Після смерті дружин у кожного залишилися діти. У Троєкурова дочка Маша, а у Дубровського син Володимир. Одного разу Кирила Петрович зібрав гостей. Дубровський теж був запрошений. Після ситного обіду Троєкуров вирішує показати всім свою псарню. Під час огляду Андрій Гаврилович вимовляє вголос зауваження щодо того, що собакам Троєкурова живеться краще, ніж слугам. Один з псарів на це ображається і дозволяє собі висловлювання: «іншому панові непогано було б проміняти садибу на собачу будку у Троєкурова». Дубровського, зрозуміло, подібні слова ображають і він їде. Приїхавши додому, він пише обурений лист Троєкурову з вимогами покарання нечемного слуги і принесенням вибачень на свою адресу. Однак Троєкуров знайшов тон отриманого листа зайво зухвалим. В цей момент Дубровський дізнається про те, що троєкуровські мужики крадуть ліс, що росте на території маєтку Дубровских. І без того роздратований, Андрій Гаврилович наказує висікти злодіїв, а коня відняти. Коли Троєкуров дізнається про це, то приходить в лють. Всі його думки зосереджені на помсті. Він вирішується відібрати маєток Дубровских під назвою Кістенівка. Для цього він входить в змову з засідателем Шабашкіним і заявляє про нібито свої права на землі Кистенівки.

Глава 2.

Починається судовий розгляд, на якому Дубровський не зміг відстояти свої права, так як документи про право власності на Кистенівку у нього згоріли. Якийсь пан Антон Пафнутійович Спіцин під присягою засвідчив, що Дубровский незаконно володіє нібито своїм маєтком. За рішенням суду Троєкуров підписує документ, що підтверджує його право на маєток Дубровського. Цей же документ пропонують підписати Андрію Гавриловичу. Але той впадає в божевілля і його відвозять додому.

Глава 3.

Оскільки після всього, що сталося Андрій Гаврилович стало зовсім кволий, то нянька Єгорівна відправляє лист синові Володимиру, корнету і колишньому випускнику Кадетського корпусу. Володимир тут же виїжджає до батька. Зустрічати молодого пана відправився кучер Антон. Він переконав Володимира, що мужики бажають вірно служити Дубровським, а не новому господареві Троєкурову. Увійшовши до кімнати батька, Володомр бачить наскільки важко хворий Андрій Гаврилович.

Глава 4.

Хвороба старого пана не дозволила йому розповісти зв’язно обставини справи. Тому термін подачі аппелляціі закінчується і Кістенівка остаточно переходить в руки Троєкурова. Але Кирило Петрович вже не радий події. Його мучить совість. Він розуміє, що вчинив з другом несправедливо. Самолюбство самодура задоволено, але і близький друг втрачений. Страждаючи такими думками, Троєкуров вирішується на примирення. Бажаючи все виправити і повернути Дубровському його маєток, він відправляється в Кистенівку. Побачивши під’їжджаючого Троєкурова в вікно, Андрій Гаврилович, не знаючи про справжні наміри Троєкурова, відчуває сильне потрясіння і його паралізує. Володимир виганяє Троєкурова. Лікар, за яким відразу було послано, нічим не зміг допомогти і старий пан вмирає.

Глава 5.

Відразу ж після похорону старого Дубровського в маєток Кістенівка направляються чиновники на чолі засідателя Шабашкина. Їм необхідно підготувати все для передачі будинку і земель Троєкурову. Однак селяни стали чинити активні перешкоди і категорично відмовлялися підкорятися новому господареві. Тоді Володимир Дубровський знаходить слова для бунтуючих і дозволяє чиновникам залишитися в будинку на ніч.

Глава 6.

Вночі, за розпорядженням Володимира Дубровського, коваль Архип підпалює будинок. Володимир не хотів щоб будинок, з яким так багато пов’язано його дитячих спогадів, дістався вбивці батька. Але Володимир вважав, що двері і вікна будинку Архип залишить відкритими задля уникнення смертей. Однак Архип свідомо закрив все наглухо і промовчав про це. Тому чиновники згоріли. Пушкін акцентував увагу на тому, що той же коваль Архип врятував з вогню кішку.

Глава 7.

Починається розслідування інциденту пожежі, в якому Троєкуров приймає особисту і активну участь. Вдається з’ясувати, що саме коваль Архип підпалив колишній будинок Дубровских. Мало того, на Володимира Дубровського теж впала підозра. Однак прямих доказів не знайшлося. В цей же час в околицях з’являється зграя розбійників, що грабує і підпалюють маєтки поміщиків. Всі дружно вирішують, що бандитами є селяни Дубровских під проводом Володимира. Однак маєток Троєкурова зграя розбійників обходить стороною.

Глава 8.

У цій главі Пушкін розповідає про Машеньку Троєкурову. Про її дитинство серед самотності і романів. Маша росла і виховувалася в домі батька з братом Сашком. Він був сином Кирила Петровича і гувернантки. Щоб Саші дати освіту, Троєкуров наймає вчителя Дефоржа, який підкорює серце Маші. Він викладає Маші музику. Сам же Троєкуров цілком задоволений учителем і поважає його за сміливість духу. Пушкін описує такий момент: Кирила Петрович вирішив посміятися і придумав налякати француза Дефоржа. З цією метою він заштовхує, який нічого не підозрював француза, в кімнату з ведмедем. Однак француз виявився не з боязкого десятка і, діставши пістолет, вбиває тварину.

Глава 9.

Описується храмове свято, який проводить Троєкуров у своїй садибі. Приїжджає багато гостей. Серед них спізнілий, той самий лжесвідок на суді Антон Пафнутійович Спіцин. Він голосно заявив, що боявся розбійників Дубровського, так у нього з собою прихована велика сума грошей. Починається обговорення теми про шайку Володимира Дубровського. Поміщиця Анна Савишна стверджує, що Дубровський справедливий і грабує не всіх. Наприклад, у неї він не став відбирати гроші, коли дізнався, що вона відправляє їх своєму синові в гвардію. Справник зауважив, що він обов’язково зловить розбійників і у нього є відомості про прикмети ватажка Володимира Дубровського. На що Троєкуров зауважив, що під цими прикметами можна розпізнавати будь-кого. Далі Троєкуров самовпевнено заявив, що він не боїться розбійників. Якщо на нього буде напад, то він зможе впоратися із зграєю самостійно. І тут же розповідає історію про ведмедя і про сміливість Дефоржа.

Глава 10.

Впевненість Троєкурова в безпеці не заспокоює Спіцина. Все ще турбуючись за свої гроші, він просить сміливого француза Дефоржа ночувати у нього в кімнаті. Учитель погоджується. Проте вночі з’ясовується, що француз Дефорж і ватажок зграї розбійників Володимир Дубровський це одна особа. Дубровський забирає гроші Спіцина і загрожує йому на той випадок, якщо Спіцин вирішить його видати Троєкурову.

Глава 11.

У цій главі Пушкін розповідає про знайомство Дубровського з справжнім французом-учителем для Саші. Це трапилося на станції. Дубровський запропонував французу 10 тисяч за його рекомендаційний лист та документи. Дефорж із задоволенням погодився. Тоді Дубровський відправився в садибу Троєкурова в якості вчителя під ім’ям Дефорж. Його відразу полюбили всі домашні. Троєкуров за хоробрість, Маша за увагу, Саша за поблажливість і розуміння, решта за доброту і привітність.

Глава 12.

Дубровський передає Маші записку з проханням про побачення в альтанці. Маша приходить. Володимир повідомляє дівчині, що він полюбив її, відкриває своє справжнє ім’я і запевняє в тому, що відтепер її батько йому не ворог. Тут же Володимир повідомляє, що йому необхідно сховатися. Але вона завжди в його серці і може розраховувати на його допомогу. Увечері того ж дня до Троєкурову завітав справник з вимогою видати йому вчителя-француза. Він також повідав, що Спіцин стверджує що Дефорж і Володимир Дубровський одна особа. Троєкуров тут же дає згоду на арешт вчителя. Але вчителя знайти ніде не вдається.

Глава 13.

Поруч з маєтком Троєкурова розташовувався маєток п’ятдесятирічного князя Верейського. Останній приїжджає в село на початку літа і сходиться з Троєкуровим. Тут же він помічає Машеньку Троєкурову і знаходить її досить чарівної. Він починає залицятися за дівчиною.

Глава 14.

Через певний час князь Верейський робить Маші пропозицію. Троєкуров приймає цю пропозицію і наказує нещасній дочці готуватися до весілля зі старим. В цей же час Маша отримує листа від Дубровського, в якому він просить дівчину про побачення.

Глава 15.

Маша погоджується прийти на побачення і розповідає коханому про своє горе. Дубровський і без того знав про те, що трапилося, відразу пропонує їй допомогу. Але Маша просить його почекати, сподіваючись, що зможе переконати свого батька. Володимир надягає Маші на палець кільце і просить її покласти це кільце в дупло дуба в разі небезпеки. Саме через це дупло вони вели переписку один з одним.

Глава 16.

Маша вирішується написати лист Верейському з проханням відмовитися від неї. Однак князь показує цей лист Троєкурову. Тоді приймається рішення прискорити весілля, а Машу замкнути.

Глава 17.

В повному розпачі Маша просить Сашу покласти кільце в дупло дуба. Саша погоджується, але відходячи від дуба, помічає рудого хлопчиська. Вирішивши, що той бажає вкрасти кільце сестри, піднімає шум. Переписка закоханих виявляється. Оскільки хлопчик в її причетності не зізнався, то його просто відпускають.

Глава 18.

Машу одягають в весільний наряд і привозять до церкви. Там її вже чекає Верейский. Їх вінчають. По повернені з церкви карету з молодятами зупиняють розбійники. Верейский стріляє і ранить Володимира Дубровського. І тим не менше він пропонує Маші її визволення. Але вона відмовляється від допомоги, т.к. її вже встигли повінчати.

Глава 19.

Пушкін описує оселю розбійників. На них оголошена облава і до них направлені війська. Починається битва. Але Дубровський розуміє, що розбійники приречені. Тому він розпускає свою зграю і сам іде у ліс. Більше ніхто і ніколи його не бачив.

На цьому повість О.С.Пушкіна «Дубровський» закінчується. Відповідно і короткий зміст «Дубровський» по главам закінчено.

Слід зауважити, що за обсягом цей твір належить до повісті. Але за змістом багато хто відносить його до роману.