Жорстокий світ Каперни

Жорстокий світ Каперни

У повісті-казці «Пурпурові вітрила» зображення Каперни починається з образу Меннерса, через якого загинула Мері, дружина Лонгрена. Меннерс — уособлення всього жорстокого світу Каперни. Він жадібний, лихий, хтивий чоловік. В усьому він шукав зиск і був ладен використати навіть скруту матері, котра заради дитини йшла віддати в заклад останню обручку. З почуттям гідності Мері відмовила Меннерсу, але після далекої подорожі в Лісе захворіла й померла. Лонгрен не забув про те зло, яке Меннерс заподіяв його сім’ї. Важко переживаючи смерть коханої дружини, Лонгрен не подав руки Меннерсу, коли той опинився у морі під час бурі. Лонгрен усвідомлював, що він був не правий, але його можна зрозуміти. Доля допомогла Меннерсу врятуватися. Перед смертю він учинив ще один гріх, звинуватив Лонгрена у своїй загибелі.

Мешканці Каперни одразу взяли бік Меннерса, бо їм було не зрозуміло те, як поводився Лонгрен: він надто переживав своє горе, мовчав про те, що сталося. їм здалося, що він протиставив себе іншим. Ніхто не міг зрозуміти велику тугу Лонгрена, біль його самотності, тривогу за майбутнє доньки.

Односельці зненавиділи старого моряка і його доньку. Вони не лише не прийшли їм на допомогу в біді,» а ще й глузували з них, всіляко принижували, вважали «божевільними». У словах Егля міститься характеристика бездуховного світу Каперни. Люди там не складають пісень і казок, а якщо й складали, то про хитрих і брехливих шахраїв. Такими були й самі мешканці селища, не здатні на добро, співчуття, розуміння.

Десятки років у Каперні нічого не змінювалося. На місце старого Меннерса прийшов його син. Ставлення до Лонгрена та Ассоль дедалі погіршувалось, а це означало подальшу моральну деградацію Каперни. Лонгрен слушно зазначив, що його односельці не вміють любити, бо любити — це віддавати себе іншим, творити добро задля людей, нести любов і світло. Усього цього не вміли робити мешканці Каперни. Вони готові були знищити всіх, хто жив не так, як вони. Мрія Ассоль про пурпурові вітрила викликала в них ще більшу ненависть. Вони вважали, що дівчина втратила розум, але насправді розум втратила не вона, а вони, а точніше — не розум, а душу.

Утім, серед мешканців Каперни були й добрі люди — сусідка, котра доглядала за Ассоль після смерті Мері, вугляр, який не раз підвозив дівчинку і, напевне, єдиний не вважав її «божевільною». Проте злих і лихих людей у Каперні було набагато більше, і серед них вимушені були жити Лонгрен і його донька Ассоль.

Каперна — узагальнений образ людського зла, жорстокості, лицемірства, підступності. Здається, що автор утілив у мешканцях Каперни всі суспільні вади, духовну ницість людей. О. Грін показує всеосяжність зла. Так, до Лонгрена та Ассоль погано ставляться не лише в рідному, а й у сусідньому містечку, де вони продавали іграшки,— їх там обдурюють, не цінують їхню працю. За вигаданими письменником містами й селищами приховується глибокий біль митця за всю реальну дійсність, де втрачено моральні цінності.

Однак всупереч темряві Каперни у творі пробивається світло високого кохання, мрії, добра, що митець протиставив жорстокому світові. Найкращі герої Гріна — Ассоль, Грей, Лонгрен — не змирилися із законами Каперни, вони створили у своїй душі інший світ, прекрасний і світлий, і несуть його незважаючи на всі перешкоди.