Хто сильніший — людина чи війна? (За оповіданням М. Шолохова «Доля людини»)
Війна. Яке страшне слово! Немає людини, якщо вона Людина, яка б не здригнулася, почувши його. Історія людства — це історія воєн. Історія героїчних подвигів, втрат, а часом і зрад. Війна йде, змітаючи все на своєму шляху. Співчуття, любов, доброта їй не властиві. Головне — перемогти, захопити, знищити, розтоптати. Людина — це лише засіб для досягнення мети. Так думали всі ті, хто починав найстрашніші війни в історії людства. І помилялися… Є те, що сильніше від спраги влади й грошей. Є любов — до Батьківщини, родини, дітей.
У цій любові черпали люди мужність і сили для боротьби. Інакше як зрозуміти, звідки в героя оповідання М. Шолохова «Доля людини» це шалене бажання жити, вирватися з фашистського полону, в якому він опинився, як і десятки, сотні тисяч бійців. Навіть коли перша спроба втечі виявилася безуспішною: його схопили, собаки здерли з нього шкіру, а потім іще місяць німці протримали в карцері — він не переставав сподіватися. Залишитися людиною, не зламатися під вагою принижень, побоїв, тортур, зберегти свою «гордість та людську гідність» — яка мужність була потрібна для цього!
Той, хто, пройшовши всі випробування війни, зміг залишитися людиною, і є переможцем у цій війні. Ніхто не знає, що чекає в майбутньому голодних полонених солдатів з барака, куди повернувся Андрій після зустрічі з комендантом, але в ту хвилину вони були сильнішими за німців, бо не кинулися виривати з рук людини, яка втратила свідомість, шматок хліба й сала, а поділили його ниткою на всіх.
Вся країна святкує перемогу, солдати повертаються додому, а Андрію нікуди повертатися: родина загинула, а на місці його будинку порожня воронка. Війна підібрала у нього все, і «невиплакані сльози… на серці засохли». Але й тут не здався чоловік, не дав відчаю та болю захопити себе. Нерозтрачену любов, тепло він подарував маленькому обідранцю, для якого став батьком. «Дві осиротілі людини, дві піщинки, закинуті в чужі краї військовим ураганом небаченої сили» стали порятунком один для одного. І те, що Андрій зміг проявити співчуття й полюбити, — його особиста перемога у війні.
Війна може скалічити тіло й душу, але якщо людина зуміла зберегти в своєму серці любов і співчуття, — вона вийде переможцем з цієї смертельної сутички. Я гадаю, що завдання кожної людини полягає в тому, щоб у будь-якій ситуації вміти зберегти в собі гідність, людяність і любов. А ще дуже важливо все робити для того, щоб наша країна завжди жила в мирі.
У цій любові черпали люди мужність і сили для боротьби. Інакше як зрозуміти, звідки в героя оповідання М. Шолохова «Доля людини» це шалене бажання жити, вирватися з фашистського полону, в якому він опинився, як і десятки, сотні тисяч бійців. Навіть коли перша спроба втечі виявилася безуспішною: його схопили, собаки здерли з нього шкіру, а потім іще місяць німці протримали в карцері — він не переставав сподіватися. Залишитися людиною, не зламатися під вагою принижень, побоїв, тортур, зберегти свою «гордість та людську гідність» — яка мужність була потрібна для цього!
Той, хто, пройшовши всі випробування війни, зміг залишитися людиною, і є переможцем у цій війні. Ніхто не знає, що чекає в майбутньому голодних полонених солдатів з барака, куди повернувся Андрій після зустрічі з комендантом, але в ту хвилину вони були сильнішими за німців, бо не кинулися виривати з рук людини, яка втратила свідомість, шматок хліба й сала, а поділили його ниткою на всіх.
Вся країна святкує перемогу, солдати повертаються додому, а Андрію нікуди повертатися: родина загинула, а на місці його будинку порожня воронка. Війна підібрала у нього все, і «невиплакані сльози… на серці засохли». Але й тут не здався чоловік, не дав відчаю та болю захопити себе. Нерозтрачену любов, тепло він подарував маленькому обідранцю, для якого став батьком. «Дві осиротілі людини, дві піщинки, закинуті в чужі краї військовим ураганом небаченої сили» стали порятунком один для одного. І те, що Андрій зміг проявити співчуття й полюбити, — його особиста перемога у війні.
Війна може скалічити тіло й душу, але якщо людина зуміла зберегти в своєму серці любов і співчуття, — вона вийде переможцем з цієї смертельної сутички. Я гадаю, що завдання кожної людини полягає в тому, щоб у будь-якій ситуації вміти зберегти в собі гідність, людяність і любов. А ще дуже важливо все робити для того, щоб наша країна завжди жила в мирі.
