Мої роздуми над повістю М. Гоголя «Шинель»
Галерею образів «маленьких людей» у російській літературі відкрив геніальний О. Пушкін, написавши «Станційного доглядача», а продовжили М. Гоголь, Ф. Достоєвський, А. Чехов. Самсон Вирін, Марк Дєвушкін, Мармеладов, вчитель Бєліков – люди, які не блищать знатністю, багатством, чинами, але, тим не менш, гідні поваги, співчуття і любові.
Образ дрібного чиновника Башмачкіна з повісті М. Гоголя «Шинель» – найбільш значущий в галереї образів скривджених і пригноблених. Пронизливим співчуттям і жалістю наповнені рядки повісті, а також – глибоким філософським змістом.
Дрібний чиновник зі смішним ім’ям Акакій Акакійович служить у присутності, але на відміну від інших чиновників, служить «ревно», з «любов’ю». Піддаючись щодня образам і нетактовним жартам з боку товаришів по службі, він безсловесний і терплячий. Тільки іноді, коли жарти зовсім вже дурні і жорстокі, він з гіркотою вигукує: «Залиште мене, навіщо ви мене ображаєте?». Башмачкін жалюгідний, боязкий, мізерний. Його єдина перевага – вміння приймати життя таким, яким воно є, і боротися – боротися за виживання.
Але у маленької людини є велика мрія – тепла шинель. Уявіть його торжество і гордість, коли мрія збувається. У Башмачкіна настільки підвищується самооцінка, що він починає здійснювати невластиві йому вчинки: йде на вечірку, п’є шампанське, навіть намагається залицятися до жінки! А тепер – уявіть його горе і здивування, що переходить в шалений відчай, коли шинель з нього знімають грабіжники прямо на вулиці.
Боязкий і нікчемний Акакій Акакійович впадає в лють і, прислухавшись до порад колег, відправляється до «значної особи». Саме на двох образах, їх протистоянні і протиставленні, Гоголь і будує свою повість, внісши в неї елементи біблійної притчі, образи Башмачкіна – «мученика 14 класу», і важливого чиновника – «безбожного старця», в якому прокидається совість.
«Значна особа», як і належить високому чину, груба, чванлива, не вникає в проблеми прохачів. Башмачкіна він відчитує, кричить на нього, приводить останнього в такий відчай, що той вмирає.
Образ «значної особи» аж ніяк не однозначний. Перед нами не тільки грізний і байдужий чиновник, а ще й людина з властивими їй емоціями і почуттями. «Значна особа» – людина «дуже недурна», «в душі добра людина», «дуже порядна». Просто «стан зобов’язує», і рід діяльності наклав на нього свій відбиток. Після уходу збентеженого Башмачкіна «особа» відчуває деякі докори сумління, навіть справляється про дрібного прохача. І раптом з жахом дізнається, що Башмачкін після візиту до нього помер!
Ось тут-то прокидається в «значній особі» знамените «почуття провини», яке не дає спокійно їсти, спати, думати. Всі ці душевні терзання закінчуються зустріччю з примарою Башмачкіна. Ця зустріч несе в собі потужний символічний посил: кожному дається по справах його, і зло, створене по відношенню до іншої людини, буде обов’язково покаране.
Образ дрібного чиновника Башмачкіна з повісті М. Гоголя «Шинель» – найбільш значущий в галереї образів скривджених і пригноблених. Пронизливим співчуттям і жалістю наповнені рядки повісті, а також – глибоким філософським змістом.
Дрібний чиновник зі смішним ім’ям Акакій Акакійович служить у присутності, але на відміну від інших чиновників, служить «ревно», з «любов’ю». Піддаючись щодня образам і нетактовним жартам з боку товаришів по службі, він безсловесний і терплячий. Тільки іноді, коли жарти зовсім вже дурні і жорстокі, він з гіркотою вигукує: «Залиште мене, навіщо ви мене ображаєте?». Башмачкін жалюгідний, боязкий, мізерний. Його єдина перевага – вміння приймати життя таким, яким воно є, і боротися – боротися за виживання.
Але у маленької людини є велика мрія – тепла шинель. Уявіть його торжество і гордість, коли мрія збувається. У Башмачкіна настільки підвищується самооцінка, що він починає здійснювати невластиві йому вчинки: йде на вечірку, п’є шампанське, навіть намагається залицятися до жінки! А тепер – уявіть його горе і здивування, що переходить в шалений відчай, коли шинель з нього знімають грабіжники прямо на вулиці.
Боязкий і нікчемний Акакій Акакійович впадає в лють і, прислухавшись до порад колег, відправляється до «значної особи». Саме на двох образах, їх протистоянні і протиставленні, Гоголь і будує свою повість, внісши в неї елементи біблійної притчі, образи Башмачкіна – «мученика 14 класу», і важливого чиновника – «безбожного старця», в якому прокидається совість.
«Значна особа», як і належить високому чину, груба, чванлива, не вникає в проблеми прохачів. Башмачкіна він відчитує, кричить на нього, приводить останнього в такий відчай, що той вмирає.
Образ «значної особи» аж ніяк не однозначний. Перед нами не тільки грізний і байдужий чиновник, а ще й людина з властивими їй емоціями і почуттями. «Значна особа» – людина «дуже недурна», «в душі добра людина», «дуже порядна». Просто «стан зобов’язує», і рід діяльності наклав на нього свій відбиток. Після уходу збентеженого Башмачкіна «особа» відчуває деякі докори сумління, навіть справляється про дрібного прохача. І раптом з жахом дізнається, що Башмачкін після візиту до нього помер!
Ось тут-то прокидається в «значній особі» знамените «почуття провини», яке не дає спокійно їсти, спати, думати. Всі ці душевні терзання закінчуються зустріччю з примарою Башмачкіна. Ця зустріч несе в собі потужний символічний посил: кожному дається по справах його, і зло, створене по відношенню до іншої людини, буде обов’язково покаране.
