«Енеїда» І. П. Котляревського енциклопедія українознавства
Іван Петрович Котляревський... Ім'я це викликає у кожного з нас низку асоціацій: і безсмертний парубок Еней, і невмируща Наталка, і рядки «Будеш, батьку, панувати...» поета, який першим передбачив світову славу Котляревського.
Творчість Котляревського є вершиною української літератури до шевченківської доби. У літературному доробку першим твором за часом і за значенням є поема «Енеїда», над якою автор працював багато років.І хоч першоджерелом поеми був твір Вергілія, все ж в її основі — сучасне життя, сучасна письменникові дійсність. Зі сторінок поеми постають перед нами не абстрактні троянці, а українці з їх національним характером і побутом.
Широко відтворюючи суспільне життя на Україні в другій половині XVIII — на початку XIX століття, письменник змалював реальну картину переходової доби від старої гетьманщини до нових форм життя, коли посилювалось соціальне гноблення й царат намагався перетворити Україну на провінціальну губернію Росії. Козаки перетворювались на селян «панських і казенних», у містах зростала нова бюрократична верства: «судці і стряпчі безтолкові, повірені секретарі».
«Енеїду» Котляревського справедливо називають енциклопедією українського побуту. Письменник, відійшовши від античних традицій, показав українців у типових обставинах їхнього життя, замінивши при цьому римські імена на українські. Ось один з епізодів: Еней у пеклі зустрів:
Панька, Терешка, Шелідюна,Леська, Олешка і Сізьона,Пархома, Іська і Феська,Стецька, Ониська, Опанаса,Свирида, Лазаря, Тараса...Жодного, як бачимо, античного імені. Так само в українському стилі написані портрети дійових осіб:
Сестру Дідона мала Ганну,Навсправжки дівку хоть куди,Проворну, чепурну і гарну.Приходила і ся сюдиВ червоній юпочці баєвій,В запасці гарній фланелевій,В стьожках, в намисті і в ковтах...
Трохи менше місця приділено інтер'єрові. Та все ж автор подає типові описи хат козацької старшини і панів. Цар Латин звелів «клечання по двору саджати, шпалерів різних нанести і вибивать царськую хату», він радиться, як краще прибрати хату, «де як ковдрами застилати і підбирать до цвіту цвіт».
Особливо докладно описуються напої і їжа, ігри й танці, пісні та музичні твори. У репертуарі троянців пісні запорозьких козаків:Про Сагайдачного співали,Либонь співали і про Січ,Як в пікінери набирали...
Широко відтворені в поемі звичаї і обряди українського народу: вечорниці, ворожіння, похорони, поминки тощо.Своєрідна і географія «Енеїди». Котляревський змушений був зберігати маршрут подорожі Енея за Вергілієм, але в деталях не раз згадує українські міста і села: Полтаву, Опішню, Решетилівку, Келебереду. Цар Латин просить Турна відмовитись від руки Лависі і знайти собі панночку в іншому поселенні. І тут він перелічує цілу низку українських сіл, в яких живуть панночки:
Чи трохи в світі панночок?Ну взяв би Муньку або Прісю,Шатнувсь то в сей, то в той куток,В Івашки, Мильці, Пушкарівну,І в Будища, і в Горбанівку,Тепер дівчат, хоть гать гати... Таким чином, використавши сюжет Вергілієвої поеми, І. П. Котляревський дав йому нове наповнення, вивертаючи навиворіт текст оригіналу. Під його пером травестія Вергілієвої поеми набуває ознак нравоописного жанру: завдяки всебічній українізації латинського тексту вона віддзеркалила картини української старожитності. Причому риси реалістичності в «Енеїді» виявляються не тільки в етнографічному висвітленні народного життя — відображенні застиглих і традиційних форм народного побуту, а також побуту української шляхти,— а в тому, що, малюючи побут і звичаї, автор розкриває станову й класову структуру суспільства.
І. П. Котляревський у своєму творі звеличує патріотичні подвиги народу, закликає особисті інтереси підкорити суспільним:Де обшиє добро в упадку.Забудь отця, забудь і матку,Лети повинность ісправлять.
Підносячи кращі національні традиції, утверджені історичним досвідом народу, письменник закликає самовіддано любити Вітчизну, пройнятися життєдайним почуттям служіння їй:Любов к отчизні де героїть,Там сила вража не устоїть.
Там грудь сильніша од гармат.Поема набула характеру громадського документа. Це своєрідна енциклопедія тогочасного українського життя.
Творчість Котляревського є вершиною української літератури до шевченківської доби. У літературному доробку першим твором за часом і за значенням є поема «Енеїда», над якою автор працював багато років.І хоч першоджерелом поеми був твір Вергілія, все ж в її основі — сучасне життя, сучасна письменникові дійсність. Зі сторінок поеми постають перед нами не абстрактні троянці, а українці з їх національним характером і побутом.
Широко відтворюючи суспільне життя на Україні в другій половині XVIII — на початку XIX століття, письменник змалював реальну картину переходової доби від старої гетьманщини до нових форм життя, коли посилювалось соціальне гноблення й царат намагався перетворити Україну на провінціальну губернію Росії. Козаки перетворювались на селян «панських і казенних», у містах зростала нова бюрократична верства: «судці і стряпчі безтолкові, повірені секретарі».
«Енеїду» Котляревського справедливо називають енциклопедією українського побуту. Письменник, відійшовши від античних традицій, показав українців у типових обставинах їхнього життя, замінивши при цьому римські імена на українські. Ось один з епізодів: Еней у пеклі зустрів:
Панька, Терешка, Шелідюна,Леська, Олешка і Сізьона,Пархома, Іська і Феська,Стецька, Ониська, Опанаса,Свирида, Лазаря, Тараса...Жодного, як бачимо, античного імені. Так само в українському стилі написані портрети дійових осіб:
Сестру Дідона мала Ганну,Навсправжки дівку хоть куди,Проворну, чепурну і гарну.Приходила і ся сюдиВ червоній юпочці баєвій,В запасці гарній фланелевій,В стьожках, в намисті і в ковтах...
Трохи менше місця приділено інтер'єрові. Та все ж автор подає типові описи хат козацької старшини і панів. Цар Латин звелів «клечання по двору саджати, шпалерів різних нанести і вибивать царськую хату», він радиться, як краще прибрати хату, «де як ковдрами застилати і підбирать до цвіту цвіт».
Особливо докладно описуються напої і їжа, ігри й танці, пісні та музичні твори. У репертуарі троянців пісні запорозьких козаків:Про Сагайдачного співали,Либонь співали і про Січ,Як в пікінери набирали...
Широко відтворені в поемі звичаї і обряди українського народу: вечорниці, ворожіння, похорони, поминки тощо.Своєрідна і географія «Енеїди». Котляревський змушений був зберігати маршрут подорожі Енея за Вергілієм, але в деталях не раз згадує українські міста і села: Полтаву, Опішню, Решетилівку, Келебереду. Цар Латин просить Турна відмовитись від руки Лависі і знайти собі панночку в іншому поселенні. І тут він перелічує цілу низку українських сіл, в яких живуть панночки:
Чи трохи в світі панночок?Ну взяв би Муньку або Прісю,Шатнувсь то в сей, то в той куток,В Івашки, Мильці, Пушкарівну,І в Будища, і в Горбанівку,Тепер дівчат, хоть гать гати... Таким чином, використавши сюжет Вергілієвої поеми, І. П. Котляревський дав йому нове наповнення, вивертаючи навиворіт текст оригіналу. Під його пером травестія Вергілієвої поеми набуває ознак нравоописного жанру: завдяки всебічній українізації латинського тексту вона віддзеркалила картини української старожитності. Причому риси реалістичності в «Енеїді» виявляються не тільки в етнографічному висвітленні народного життя — відображенні застиглих і традиційних форм народного побуту, а також побуту української шляхти,— а в тому, що, малюючи побут і звичаї, автор розкриває станову й класову структуру суспільства.
І. П. Котляревський у своєму творі звеличує патріотичні подвиги народу, закликає особисті інтереси підкорити суспільним:Де обшиє добро в упадку.Забудь отця, забудь і матку,Лети повинность ісправлять.
Підносячи кращі національні традиції, утверджені історичним досвідом народу, письменник закликає самовіддано любити Вітчизну, пройнятися життєдайним почуттям служіння їй:Любов к отчизні де героїть,Там сила вража не устоїть.
Там грудь сильніша од гармат.Поема набула характеру громадського документа. Це своєрідна енциклопедія тогочасного українського життя.
