Що з дівочою гідністю? (за творами О. Довженка «Україна в огні» О. Гончара «Собор», І. Багряного «Тигролови»)
Здавна в народі цінувалися й прославлялися дівоча чесність, гідність, порядність. Але чи можна поставити знак рівняння між незайманістю та гідністю й честю? Українські митці подають цікаву трансформацію цього питання, в художньо переконливих образах показують усю складність і неоднозначність життєвих ситуацій.
Олеся з кіноповісті О. Довженка «Україна в огні», дівчина чиста і строга, з якою хлопці не насмілювалися навіть жартувати, запросила на ніч незнайомого солдата з нашої відступаючої армії, щоб тільки не дістатися ворогові. На щастя, між молодими людьми виникають почуття, які вони збережуть і пронесуть через криваві випробування війни. І даний вчинок дівчини викликає не осуд, а захоплення своїми і патріотизмом, і гідністю, і душевною чистотою.
Горда й сильна Наталка Сірківна з роману І. Багряного «Тигролови» закохалася у юнака, що втік зі страшного поїзда, який віз репресованих тоталітарним режимом на заслання. Дівчина серцем відчула порядність Григорія Многогрішного, справедливість його поривань. Разом із батьком і братом вона сміливо брала участь у полюванні на тигрів на їхньому відлові, а тут боялася признатися у своїх почуттях навіть самій собі. Та коли настав вирішальний момент — Наталчин коханий змушений був тікати, щоб не наражати на небезпеку себе й своїх рятівників, перша робить крок назустріч, йде разом із ним у небезпечні мандри. І це тільки вивищує дівчину в наших очах.
Безталанне дитя війни, Єлька з роману О. Гончара «Собор», усю свою юність очікувала чесних і прекрасних почуттів, справжньої любові, як у прочитаних романах. Натомість зустрілася із ницістю й грубістю. Брудні залицяння бригадира здалися їй через її недосвідченість коханням. У результаті — розчарування, розпач, переслідування сільських жіночок, які бачили в Єльці суперницю. І хоч вона не зберегла дівочої чесності, душа її залишалася незаплямованою, тяглася до світла й добра. Доля звела її з прекрасним юнаком Миколою Баглаєм, із мудрим і душевним дідусем Ізотом Лободою. Це допомогло героїні розтопити в собі кригу, відродитися для нових, справжніх почуттів.
На жаль, сучасна молодь під впливом закордонних фільмів стала дуже легковажно ставитися до цього питання. Нехтуючи народними традиціями й загальнолюдськими цінностями, вважає його несуттєвим. Мені здається, що таким чином молоді люди хочуть просто уникнути відповідальності. Звичайно, випадки в житті бувають, як бачимо з літературних прикладів, дуже різноманітними, але в кожній із них хай на першому місці стоять честь і порядність.
Олеся з кіноповісті О. Довженка «Україна в огні», дівчина чиста і строга, з якою хлопці не насмілювалися навіть жартувати, запросила на ніч незнайомого солдата з нашої відступаючої армії, щоб тільки не дістатися ворогові. На щастя, між молодими людьми виникають почуття, які вони збережуть і пронесуть через криваві випробування війни. І даний вчинок дівчини викликає не осуд, а захоплення своїми і патріотизмом, і гідністю, і душевною чистотою.
Горда й сильна Наталка Сірківна з роману І. Багряного «Тигролови» закохалася у юнака, що втік зі страшного поїзда, який віз репресованих тоталітарним режимом на заслання. Дівчина серцем відчула порядність Григорія Многогрішного, справедливість його поривань. Разом із батьком і братом вона сміливо брала участь у полюванні на тигрів на їхньому відлові, а тут боялася признатися у своїх почуттях навіть самій собі. Та коли настав вирішальний момент — Наталчин коханий змушений був тікати, щоб не наражати на небезпеку себе й своїх рятівників, перша робить крок назустріч, йде разом із ним у небезпечні мандри. І це тільки вивищує дівчину в наших очах.
Безталанне дитя війни, Єлька з роману О. Гончара «Собор», усю свою юність очікувала чесних і прекрасних почуттів, справжньої любові, як у прочитаних романах. Натомість зустрілася із ницістю й грубістю. Брудні залицяння бригадира здалися їй через її недосвідченість коханням. У результаті — розчарування, розпач, переслідування сільських жіночок, які бачили в Єльці суперницю. І хоч вона не зберегла дівочої чесності, душа її залишалася незаплямованою, тяглася до світла й добра. Доля звела її з прекрасним юнаком Миколою Баглаєм, із мудрим і душевним дідусем Ізотом Лободою. Це допомогло героїні розтопити в собі кригу, відродитися для нових, справжніх почуттів.
На жаль, сучасна молодь під впливом закордонних фільмів стала дуже легковажно ставитися до цього питання. Нехтуючи народними традиціями й загальнолюдськими цінностями, вважає його несуттєвим. Мені здається, що таким чином молоді люди хочуть просто уникнути відповідальності. Звичайно, випадки в житті бувають, як бачимо з літературних прикладів, дуже різноманітними, але в кожній із них хай на першому місці стоять честь і порядність.
