Людина створена для щастя, як птах для польоту – твору на вільну тему

Є такий стан людської душі, коли хочеться жити й жити, злетіти в небо, сміятися й співати, дарувати свою радість усім, хто поруч. Таке почуття називають щастям. Але, напевно, ніхто не може дати точного визначення цього поняття, як ніхто дотепер не визначив точно, що таке любов

Люди прагнуть бути щасливими й споконвіків намагаються зрозуміти, як цього досягти. Справа в тому, що щастя для кожного різне, залежно від особистості людини, від його духовної сутності, світогляду й т.п.. А це, у свою чергу, залежить від виховання, оточення, умов життя й ще від багатьох факторів. «Навчити людини бути щасливим не можна, – писав А. С. Макаренко, – але виховати його так, щоб він був щасливий, можна».

Г. Сковорода з ним, напевно, не погодився б, він намагався вчити людей саме бути щасливими, але не такі вже протилежні ці думки: мандрівний філософ передбачав у досягненні щастя момент самопізнання й навіть самовиховання. У підґрунті щастя, на його думку, лежать щиросердність, сердечність, простота, скромність, але не приниженість, і – дуже важливо – уміння розуміти власні бажання й займати місце в житті, що відповідає внутрішнім здатностям. Але останньому вчити було важко, хоча ідея начебто проста. Не кожний здатний дивитися у власну душу

«Шукаємо щастя по країнах, сторіччям, – писав він, – а воно скрізь і завжди з нами: як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Немає його ніде від того, що воно скрізь. Воно те саме що сонячне сяйво – відхилення лише вхід у душу свою». Отже, у кожного з нас свої шляхи на щастя й своє його розуміння. Для одних – це матеріальний добробут. Для інших особисте щастя нерозривно із щастям всієї Батьківщини. Когось робить щасливим владу, лестощі підлеглих, гроші. А хтось любить стіни тихої лабораторії, де можна створювати, а не витрачати час на адміністрування. Для Володьки Лободи («Собор» О. Гончара») щастя – догодити начальству, а для Миколи Баглая святий обов’язок – зберегти для нащадків собор неймовірної краси

Убачали люди щастя й у боротьбі за ідеали. «Лише боротися – значить жити!» – таким було життєве кредо Муляра. Багато хто знаходять щастя в роботі. Є навіть напівжартівливе прислів’я приблизно такого змісту: якщо людина хоче бути щасливим на місяць, йому треба закохатися, якщо на рік – одружитися, а якщо на все життя – знайти роботу з душі. Щасливий художник, що дивиться на тільки що створене полотно. Щаслива швачка, що любується чистотою лінії пошитого нею плаття. Щаслива дівчинка – першокласниця, що вперше виконала завдання на «відмінно».

А яким незрівнянним щастям може бути любов! Навіть іноді не розділена (як у Франко або Лесі Українки), вона здатна надихати на подвиги й на творчість. Тут мова йде не про фізіологічну потребу – саме про духовну любов, висок і чистої, за якої не треба червоніти. Скільки людей – стільки й шляхів на щастя…

А о якому щасті мрію я сьогодні? Надійти в інститут, вивчитися, а потім займатися справою, що мені подобається, а ще – мати теперішню любов. Звичайно, і добробут у будинку було б не зайвим, але це не головне. Я більше хочу мати вірних друзів. Хочу, щоб мене поважали. Щоб менше було горя на землі. Щоб світило сонце й зеленіли сади

Що ще треба для щастя?