Дитинство Лесі Українки та його вплив на творчість письменниці (за поезіями «Мрії», «Як дитиною, бувало...»)
По-справжньому величним був життєвий і творчий шлях Лесі Українки — видатної української письменниці. На її долю припало багато випробувань, проте жодні не зруйнували її віри у життя, не змінили її прагнень та переконань, не зламали характеру цієї сильної жінки.
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Вплив родини на неї, як і на кожну людину, важко переоцінити, її мати була відомою на той час письменницею, писала свої твори під псевдонімом Олена Пчілка; батько Лесі був юристом. Родина Косачів спілкувалася чи не з усією тодішньою українською інтелігенцією. Люди, які оточували майбутню письменницю, назавше сформували у ній високе почуття мистецтва, допомогли розвинутись її природному таланту. Вони прищепили дівчинці прагнення до знань та любов до Батьківщини. З родиною Лесі Українки спілкувалися драматург та корифей українського театру М. Старицький, відомий музикант М. Лисенко; видатний український культурний діяч М. Драгоманов доводився письменниці дядьком.
Під впливом освічених людей, що оточували дівчинку, вже у дев'ять років Леся Українка почала писати вірші. Перші публікації поезій Лесі з'явилися, коли їй було тринадцять. З кожним роком непересічний талант дівчини розкривався та вдосконалювався. Важкі випробування, що сформували сильну і непересічну особистість, почалися ще у дитинстві письменниці. Захворівши на туберкульоз, талановита дівчина навіть не могла відвідувати школу. Проте вона не зламалася під тиском обставин, здобула різнобічну освіту вдома: її навчали батьки, друзі родини, зокрема М. Драгоманов. Саме родина сприяла освіті і вихованню Лесі, коли вона була дитиною, і підтримувала її протягом усіх випробувань, У результаті Леся Українка знала багато мов, літературу, філософію.
Надзвичайне значення у житті Лесі Українки мала музика, любов до неї прищепив дівчині М. Лисенко. Хвороба не дозволила Лесі стати музикантом, проте музика залишалася з нею протягом усього життя, даруючи задоволення, підтримку, роздуми та почуття.
Леся Українка крізь своє насичене, але, на жаль, несправедливо коротке життя пронесла любов до родини, до батьків та друзів. У своїх творах «Як дитиною, бувало...», «Мрії» письменниця зображує спогади про дитячі роки. У пізніх, зрілих та глибоких поезіях відчуваємо силу цієї непересічної особистості, пам'ятаючи, що ця сила була сформована саме в дитинстві — у найважливішому періоді життя людини.
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Вплив родини на неї, як і на кожну людину, важко переоцінити, її мати була відомою на той час письменницею, писала свої твори під псевдонімом Олена Пчілка; батько Лесі був юристом. Родина Косачів спілкувалася чи не з усією тодішньою українською інтелігенцією. Люди, які оточували майбутню письменницю, назавше сформували у ній високе почуття мистецтва, допомогли розвинутись її природному таланту. Вони прищепили дівчинці прагнення до знань та любов до Батьківщини. З родиною Лесі Українки спілкувалися драматург та корифей українського театру М. Старицький, відомий музикант М. Лисенко; видатний український культурний діяч М. Драгоманов доводився письменниці дядьком.
Під впливом освічених людей, що оточували дівчинку, вже у дев'ять років Леся Українка почала писати вірші. Перші публікації поезій Лесі з'явилися, коли їй було тринадцять. З кожним роком непересічний талант дівчини розкривався та вдосконалювався. Важкі випробування, що сформували сильну і непересічну особистість, почалися ще у дитинстві письменниці. Захворівши на туберкульоз, талановита дівчина навіть не могла відвідувати школу. Проте вона не зламалася під тиском обставин, здобула різнобічну освіту вдома: її навчали батьки, друзі родини, зокрема М. Драгоманов. Саме родина сприяла освіті і вихованню Лесі, коли вона була дитиною, і підтримувала її протягом усіх випробувань, У результаті Леся Українка знала багато мов, літературу, філософію.
Надзвичайне значення у житті Лесі Українки мала музика, любов до неї прищепив дівчині М. Лисенко. Хвороба не дозволила Лесі стати музикантом, проте музика залишалася з нею протягом усього життя, даруючи задоволення, підтримку, роздуми та почуття.
Леся Українка крізь своє насичене, але, на жаль, несправедливо коротке життя пронесла любов до родини, до батьків та друзів. У своїх творах «Як дитиною, бувало...», «Мрії» письменниця зображує спогади про дитячі роки. У пізніх, зрілих та глибоких поезіях відчуваємо силу цієї непересічної особистості, пам'ятаючи, що ця сила була сформована саме в дитинстві — у найважливішому періоді життя людини.
