«Пісня про Роланда» зразок французького героїчного епосу

Король наш Карл, великий імператор, Сім довгих літ в Іспанії провів. Гористий край здобув він аж до моря, — Нема вже замка, щоб йому не здався, В руїнах всі міста і їхні мури, Крім Сарагоси на верху гори. Король Марсилій править там невірний, Мухмеду служить, Аполліна молить, — Та не минуть йому за те біди.

«Пісня про Роланда» є класичним зразком давнього французького епосу. Пер­винно цей текст виконувався на зразок українських дум — тобто у музичному су­проводі. Але й зараз, коли ми не маємо змоги почути цей текст у чийомусь вико­нанні, він має велике художнє й історичне значення як літературний твір.

В основі «Пісні про Роланда» лежать реальні історичні події. 778 року на­справді відбувався військовий похід під проводом Карла Великого і того ж року у Ронсевальській ущелині загинув великий загін воїнів на чолі із графом Ролан – дом. Але автор епічного твору досить вільно трактує ці події. Пісню створено вже у XI сторіччі, тобто за кількасот років після означених подій. Зрештою, автор до­дає не тільки художнього вимислу, створюючи більш повні образи героїв, опи­суючи їхній внутрішній світ. Автор змінює чи інтерпретує й цілком реальні істо­ричні деталі. Наприклад, насправді загін Роланда загинув від племені басків, які були християнами, але у творі басків замінено на язичників-сарацинів (арабів). Зрештою, питання художнього вимислу й історичної правди залишається диску­сійним і неоднозначним: наскільки автор твору має право змінити й осмислити історичні події? Ніхто з читачів, критиків чи літературознавців не може дати од­нозначну відповідь. Фактично «підміна» басків-християн на сарацинів допомогла авторові привнести у текст ще один мотив — мотив захисту віри, який неоднора­зово використовувався й пізніше. І саме завдяки такому мотиву «Пісня про Ро­ланда» пізніше набуває такої популярності за часів хрестових походів.

Але відкинемо ці питання: не нам оцінювати цей твір, адже час і сотні й тисячі людей вже оцінили його! Мою особливу увагу як читача привертає головний об­раз твору — образ Роланда. Можна було б переповідати сюжет, але у самій «Піс­ні…» сказано достатньо про нього, навіть самі слова Роланда достатньо характе­ризують його:

Могучий Карл промовив до Роланда: «Лишаю тут з тобою, любий графе,

Всього свого я війська половину, Воно тебе від смерті порятує». «Цього не треба, — відповів Роланд, — Себе і рід свій я не посоромлю! Лишіть зо мною двадцять тисяч франків І йдіть спокійно: поки я живу — Ніхто вас вже ніяк не потривожить».

Можливо, хтось назвав би мужність Роланда самовпевненістю, необережніс­тю, а мені здається, що саме на таких людях і тримається наш світ. Саме завдяки таким людям і відбуваються усі найголовніші перемоги, а інші, не такі сміливі, ві­рять у певні ідеї, не втрачають надії на краще…

Поруч із Роландом у творі діє Ганелон — вітчим Роланда. Ганелон — зрадник. І я маю багато думок з приводу цього образу, але, мабуть, вони достатньо зрозумі­лі, аби їх не пояснювати. Зраді немає прощення. І душевній ницості — так само.

«Пісня про Роланда» є класичним зразком давнього європейського епосу. За формою, за сюжетом, за змістом. Але за тими проблемами, що порушено у творі, «Пісня про Роланда» є не тільки цікавим, а й дуже повчальним твором.