Художній мир Чехова нескінченно складний, багатогранний, позбавлений якої – небудь однолінійності. Письменникові відкрито була вся недосконалість життя, зрозумілий був глибокий трагізм людського існування. Тому закономірно, що в п’єсу «Вишневий сад» входять комічні образи й ситуації. Розглянемо їх.
Лакей Яша мріє лише про блискуче паризьке життя й, зрозуміло, не усвідомлює своєї духовної злиденності. Але в цій перекрученості й огрубілості російської людини полягає один із проявів його комізму
Доля гувернантки Шарлотты Іванівни – це ще одна варіація на нашу гему. Безвихідною самітністю й тугою перейняте її визнання: «…Коли папаша й мамаша вмерли, мене взяла до себе одна німецька пані й стала мене вчити… А звідки я й хто я – не знаю…»
Конторник Епиходов має досить красномовне прізвисько – «двадцять два нещастя». І дійсно, любов Епиходова відкинута, претензії на освіченість не мають під собою підстави. Чехів точно передає неясну незадоволеність конторника життям: «Я розвитий людина, але ніяк не можу зрозуміти напрямки, чого мені, властиво, хочеться, жити мені або застрелиться».
Комічним іноді здається й старий лакей Фірс. Перед нами вірний раб, що вважає скасування кріпосного права нещастям. У цій людині так і не пробудилося достоїнство, духовного розкріпачення не відбулося. Ми бачимо, як зворушливо 87 – літній Фірс піклується про Гаеве. Тим страшнее й безысходнее фінал п’єси…
Звернемося тепер до образів колишніх хазяїв вишневого саду. Раневская й Гаїв – «”комічні”» у повному змісті цього слова. Вони давно втратили відчуття реальності й сподіваються на малоймовірну допомогу багатої ярославської тіточки, відкидаючи цілком здійсненний план порятунку маєтку. Трагедія. цих людей не в тім, що вони розорилися, а в здрібнінні їхніх почуттів, у втраті останнього нагадування про дитинство – вишневого саду
Страждання Раневской і Гаева зовсім щирі, хоча й приймають трохи фарсову форму. Життя Раневской не позбавлена драматизму: умирає чоловік, трагічно гине семирічний син Гриша, кидає коханець… Любов Андріївна, по її ж власному визнанню, не може боротися зі своїми почуттями навіть тоді, коли розуміє, що обмануто улюбленим. У зайвій сконцентрованості героїні на власних переживаннях є чимала частка егоїзму, отстраненности від чужих страждань і позбавлень. Про смерть старої няньки Раневская говорить за чашкою кава. У свою чергу, спогади про померлу Настасію не заважають Гаеву дістати заповітну коробочку льодяників…
Глибоко комічний у п’єсі «Вишневий сад» і Петя Трофимов. 27 – літній Петя – ідеаліст і мрійник, але й він подвластен невблаганному ходу часу. «Який ви стали некрасивий, Петя, як постаріли!» – зауважує Варячи. Трофимов уважає себе «вище любові», але саме любові йому не вистачає. «Ви не вище любові, а просто, як от говорить наш Фірс, ви недотепа», – точно вгадує Раневская причину Петіної невпорядкованості вжизни.
П’єса «Вишневий сад» кінчається смутним словом « недо – тепа», що вимовляє забутий усіма Фірс. За цим словом коштує багато чого… Чехів далекий від порожнього обличительства. Мрія об гідної людину життя сусідить у добутку з жалем до нещасних, страждаючих людей, які шукають «вищу правду» і всі ніяк не можуть знайти…
