Аналіз циклу віршів Блоку “Кармен” – Блок А. А

Олександр Блок увійшов в історію класичної літератури, як співак Вічної Жіночності, служитель образа Прекрасної Дами. Такої пристрасті, сили й глибини, переданого поетичними засобами почуття, немає ні в кого іншого. Немов звуком камертона відгукується людське серце на потужне звучання віршів поета

Гідний учень свого великого вчителя – філософа Володимира Соловйова, Блок слідом за ним співає гімн узагальненому образу Вічної жіночності. Але в Блоку прекрасний і незбагненний Ідеал здобуває усе більше відчутні риси земний, із плоті й крові що складає, часто грішної й порочної, Жінки

Яскравим прикладом високої поезії про любов до земної жінки є поетичний цикл віршів, названий ім’ям головної героїні: «Кармен». Приводом для написання послужив реальний факт, случившийся з поетом в 1913 році. Театр Музичної драми в Петербурзі запропонував глядачам оперу Бізе «Кармен». Виконавицею головної ролі була Любов Олександрівна Андрєєва – Дельмас. Вона й стала прекрасним прототипом Боковской Карменситы. Поетичний цикл вийшов шедевром не випадково – поет був жагуче закоханий в акторку, тому: «И сльози щастя душать груди перед явленьем Карменситы».

Перед нами проходить вся любовна історія з моменту знайомства: «У партері – ніч. Не можна дихати. Нагрудник чорний близько, близько». До усвідомлення фатальності зустрічі: «А голос співав: Ценою життя ти мені заплатиш за любов». А із приходом весни, коли із серця рветься молитва: «И молитва миючи гаряча, і цілу тебе я в плеча», і стає зрозуміло, що «це серце в полоні в Кармен».

А ще поет доходить висновку, що ніщо не випадкове в нашім житті й такі зустрічі: «Ти – як відзвук забутого гімну в моїй чорній і дикій долі. ПРО, Кармен, мене сумно й дивно, що приснився мені сон про тебе». Це воістину гімн, сполохом звучний у кожному закоханому серце

Бура страсті розпалюється, підігріта сюжетом спектаклю: «Чудовий голос тв, низький і дивний, славить буру циганських страстей». Але ця жінка не тільки на сцені, вона й в объятьях люблячого е чоловіка: «И твоя здичавіла принадність – як гітара, як бубон весни!»