ЗІ ЗБІРКИ «З ВЕРШИН І НИЗИН» «ГІМН» («ЗАМІСТЬ ПРОЛОГА»)

«Гімн» («Замість пролога») — один з найвідоміших творів І. Франка, ним розпочинається збірка «З вершин і низин» і водночас цикл «De profundis» («З глибин»), перший цикл цієї збірки. Написана поезія в 1880 р., а вперше надрукована в польській газеті в 1882 р. Вона створена в час, коли поет був ув’язнений.

Літературознавчі координати

Гімн — урочиста пісня, з текстом програмного звучання. В основі цього ліричного жанру — уславлення певного суттєвого поняття: Бога, батьківщини, конкретного героя, народу тощо. Він виник у давніх літературах, як західних, так і східних. Такі урочисті пісні були відомі в давній літературі (вони називалися словами або ж піснями), виконувалися в багатьох країнах Середньовіччя. У романтизмі цей ліричний жанр трансформується. Так, змінюється об’єкт оспівування, стає більш абстрактним (наприклад, свобода, рівність). У XIX ст. з’являються державні гімни різних країн. Вони набувають і символічного, і патріотичного звучання, прославляючи державу, її минуле, сучасне та майбутнє. Разом із державним прапором і гербом гімн — обов’язковий атрибут держави.

Пригадайте!

Що ви знаєте про Гімн України? Коли останній раз його виконували?

Недаремно вірш І. Франка «Гімн» має підзаголовок «Замість пролога». Поет тим самим означив його як заспів до всієї збірки, отож мотиви й образи цього твору є програмовими. З’ясуймо, які вони.

Головний образ вірша — Вічний революціонер. Уже в першій строфі першого рядка поезії прояснено: «Вічний революціонер — / Дух...». Отож І. Франко урочисто прославляє (що відповідає жанровому змісту гімну) ті нематеріальні сили, які живуть і в людині, і поза нею. Вони такі потужні, що можуть змінити матеріальний світ, подарувавши людству «поступ,, щастя й волю». Це споконвічні супутники людини, ідеали, до яких вона прагне, незалежно від національності, громадянства, віросповідання. Сила духа Вічного революціонера така, що ані церковні, ані державні інстанції не в змозі його знищити. Такий зміст першої строфи.

Василь Лопата. Ілюстрація до вірша Івана Франка «Гімн»

У другій строфі зазначено, що Вічний революціонер народився давно («хоч від тисяч літ родився...»), проте лише недавно («вчора») розвинувся, «розповився». Згадкою про час народження духа ще раз підкреслюється думка: людство тисячоліттями мріє про щасливе життя на засадах рівності, свободи й братства, а слово «розповився» викликає асоціативні згадки про дитинча, яке ще сповите, але росте, бо це передбачено законами природи. Так само органічно дух уже зміцнів, «І о власні силі йде, / І простреться, міцніє, / І спішить туди, де дніє...». Інакше й не може бути, бо, по-перше, настав час невідворотних змін, по-друге, уже «дніє», тобто з’являються ті, хто не хоче жити в темряві, у соціальних путах, про які образно сказано в першій строфі. Тож дух Словом сильним, мов трубою

Міліони зве з собою, —

Міліони радо йдуть,

Бо се голос духа чуть.

У третій строфі так само образно відтворено всюдисущність духу, його чудодійну силу перетворення пригноблених і принижених на свідомих борців, які розуміють невідворотність суспільних змін, боротьби, котра буде нелегкою (знову відсилання до першої строфи, у якій говориться про репресивну державну машину). Проте відступати, ридати, сумніватися не варто, бо Вічного революціонера не зупинити, адже треба думати про майбутнє («...добувать, / Хоч синам, як не собі, / Кращу долю в боротьбі»).

У четвертій строфі образ Вічного революціонера найчіткіше окреслений: це — «...Дух, наука, думка, воля...». Зверніть увагу: дух — на першому місці. Проте й інші поняття злютовані з ним. Як інтелектуал, І. Франко розумів значення науки, глибокого об’єктивного пізнання навколишніх реалій, яке, без сумніву, розкриває людині очі на суспільні процеси, озброює її знаннями, необхідними в боротьбі за краще майбутнє, за «розвидняющийся день».

Отож основний мотив поезії — незворотність людського поступу до кращого майбутнього, утіленням якого є Вічний революціонер.

Образна мова поезії досить економна. Це продуманий крок автора, адже центр вірша — образ-символ Вічного революціонера, на ньому зосереджено всю увагу. Водночас І. Франко використав повтори, смислове значення яких підкреслюється інверсією («Він живе, він ще не вмер» — «Він не вмер, він ще живе», «Бо се голос духа чуть» — «Голос духа чути скрізь...»). Помітна в поезії й антитеза — день-ніч, світло-пітьма. Недаремно автор двічі повторив образ дня: спочатку «дніє», лише пробивається світло, а потім — «розвидняющийся день», який вже нагадує вогонь, полум’я, тобто торжество світла, дня, позитиву. Лише двічі використано порівняльні звороти: «мов огень», «мов трубою». Символічною є згадка про слово, яке служить благородній місії підняти «міліони» на знищення «злої руїни».

Поезію «Гімн» перекладено багатьма мовами світу. Відомі дві її музичні версії — М. Лисенка та С. Людкевича.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Проаналізуйте поезію «Гімн» («Замість пролога»). Зверніть увагу, за допомогою яких художніх засобів розкривається її основний мотив.

2. Випишіть у робочий зошит анафори. З’ясуйте їх роль у вірші.

3. Поміркуйте, чи вплинули зовнішні обставини на написання поезії.

4. Доведіть, що поезія І. Франка «Гімн» («Замість пролога») наскрізь символічна.

5. Проаналізуйте лексику твору, звернувши увагу на поєднання в ньому слів абстрактних і конкретних за значенням.

6. Як ви вважаєте, до народу чи людства звертається автор у поезії? Свої міркування підтвердіть цитатами з тексту вірша.

7. У чому, на вашу думку, актуальність поезії І. Франка «Гімн» («Замість пролога»)?

1. Поясніть жанрові особливості поезії «Гімн» («Замість пролога»). Відповідь запишіть у робочий зошит.

2. Спробуйте зробити переклад однієї зі строф поезії «Гімн» («Замість пролога») іноземною мовою, яку вивчаєте. Перевірте себе за книгою: І. Франко. «Вічний революціонер: Мовами народів світу». — 3-є вид, доп. — Львів, 1989.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно