П'єса (драма) розрахована всього лише на 2-3-годинну виставу на невеликій площі сцени. Отже, • кожна дія й висловлювання в ній значущі, • конфлікт напружений та розгортається динамічно. • Час, простір і дії обмежені й досить умовні. Своєрідна й • побудова цих творів. Перенесімося подумки до театру: дзвінок сповіщає про початок дійства, зміна декорацій означає нову дію (акт), поява на сцені нового виконавця — наступну яву (сцену), антракт підказує, що в подіях минув певний час. У п'єсі обмежені й можливості показати характери героїв. Основними зображально-виражальними засобами є • мова персонажів, а також • інтонація, паузи, жести, міміка.

Для належного сприймання драматичного твору потрібна багата, жвава уява та фантазія. Особливо тоді, коли не дивишся п'єсу на сцені, а читаєш її. Тоді варто доуявити, подумки зіграти спектакль.

Визначальні ознаки театрального мистецтва — синтетичність і колективність. Образи в театрі творяться через синтез (поєднання) різних видів мистецтва — літератури (п'єса), живопису, архітектури, скульптури (декорації), хореографії, вокалу, гри акторів.

Авторами спектаклю є письменник-драматург, режисер, який керує театральним колективом, актори, а також художник-декоратор, композитор і музиканти, хористи, костюмери, гримери, освітлювачі, робітники сцени та ін.

Чільні постаті театрального колективу — драматург, режисер, актори. Драматург своїм твором дає поштовх усьому театральному дійству, формує його суть. Режисер — співтворець спектаклю, адже він знаходить ефективні й оригінальні прийоми, щоб передати задум письменника. Режисер також може видозмінити, осучаснити, актуалізувати текст п'єси. А от наскільки ефективно й талановито будуть донесені до глядачів задуми драматурга та режисера, залежить від акторів, від їхнього володіння акторською майстерністю. А це — уміння перевтілюватися, правдиво, пізнаванно відтворювати життя, імпровізувати, володіти фантазією, мімікою, дикцією, інтонацією, рухами та ін.

Театр у м. Епідаврі. (архітектор Поліклет Молодший, 4 ст. до н. е.). Сучасне фото. Греція

Наслідком злагодженої, талановитої творчої праці театрального колективу є встановлення емоційного контакту з глядачами, їхнє співпереживання дії на сцені, що увінчується катарсисом — духовним очищенням і просвітленням.

У давні часи театральні дійства відбувалися на лоні природи чи сільському або міському майдані. Театри як будівлі з'явились у давньогрецькому світі. В основі такої споруди була округла чи прямокутна сцена, довкола якої уступами знаходилися місця для глядачів. Це — амфітеатр (від грецьк. навколо).

Згодом театри стали ошатними великими критими будівлями. При зведенні театру особливого значення надають, окрім сцени, глядацькій залі. Вона зазвичай відокремлена від авансцени (відкритої частини сцени, що трохи виступає вперед) аркою. Розрізняють дві частини зали — партер і балкон.

Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка. м. Київ

Партер (від фр. по і земля) — нижній поверх глядацької зали театру, де місця для глядачів розташовані перед сценою на її рівні чи трохи нижче.

Балкон (чи галерея) — один або кілька рядів сидінь, піднятих на платформі в задній частині зали. Перший рівень галереї — бельетаж (від фр. прекрасний поверх), наступний рівень — лоджія, верхній найвіддаленіший від сцени ярус — гальорка.

Під галереями по боках зали розміщені ложі (або кабінети) — окремі невеликі кімнатки з відкритою площею огляду. Ці глядацькі місця вважають найпрестижнішими в театрі.

Перед початком вистави чи в антракті глядачі перебувають у фойє — просторому приміщенні біля глядацької зали.

1. Використовуючи матеріали з Інтернету та відеоуроків у YouTube, підготуйте для однокласників повідомлення чи відеопрезентацію на тему «Акторська майстерність».