М. Жулинський, літературознавець

Олександр Олесь та епоха модернізму. З іменем Олександра Олеся пов’язана ціла доба української літератури. Українські митці високо цінували його як талановитого поета-лірика, що у своїй творчості зосереджувався на романтичних мотивах.

Літературний критик із діаспори М. Неврлий називав Олександра Олеся виразним представником першої, модерністської, фази символізму — пре-символізму.

Митець лише частково поділяв ідейно-естетичну концепцію європейського символізму. Зокрема поет не акцентував на темі трагічного світовідчуття людини в добу панування сил зла. На відміну від М. Вороного, він не закликав до осягнення вищого, духовного світу, не захоплювався штучно ускладненими метафорами та багатоплановими образами. У творах Олександра Олеся символіка переходила в алегорії, асоціації були легкими й прозорими. Б. Лепкий вважав Олександра Олеся «одним із тих щасливих поетів, що модерні напрямки зуміли пов’язати з щирою українською поезією. Читаючи його вірші, почуваються все нові тони, нові акорди, бачаться нові краски і нові малюнки, але вони не навіяні чужиною, а виростають органічно з українського ґрунту, зв’язуються нерозривно з нашою поетичною минувшиною». Використання традиційних фольклорних сюжетів для вираження символістських ідей, соціальна проблематика поезії — характерні особливості його модерністської манери.

Творчий доробок. Творча спадщина Олександра Олеся — це поезії, драматичні, прозові, публіцистичні твори, переклади з російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні статті.

Олександр Олесь почав публікувати твори в 1905 р. в альманасі «Багаття». У 1907 р. поет видає збірку «З журбою радість обнялась», що стала яскравим зразком неоромантичної поезії. У його поезіях знайшла художнє відображення й естетика символізму як одного з напрямів модернізму. Світоглядну означеність поетичної збірки увиразнюють протилежні образи: журба — радість, сльози — сміх, ранок — ніч, летить — спиняє, що розгортають зміст твору від єдності контрастів до їх зіткнення й протиставлення.

Поезія Олександра Олеся полонила читача безпосередністю та відсутністю моралізаторства. Наступні його збірки під загальною назвою «Поезії» вийшли в 1909 та 1911 рр.

У 1912 р. поет пише драматичну поему «По дорозі в Казку». Враження від подорожі до Гуцульщини поет передав у поемі «На зелених горах» (1915), у якій «країна див» асоціюється з вільним духом українського народу.

Шедеврами мариністичної лірики стали вірші «Мов келих срібного вина», «Італійська ніч підкралась», «В долині тихий сон летить», написані Олександром Олесем у 1913 р. під час подорожі до Італії.

Відгуком на революційні події в Україні, національне поневолення народу є «Юнацькі пісні» (1915), що присвячені синові — майбутньому відомому поетові Олегу Ольжичу.

У 1914 р. з-під пера поета з’явилися «Драматичні етюди. Книга IV».

У 1917 р. митець видає збірку поезій, у якій особливу увагу привертає цикл «З щоденника», що передає дух боротьби за національну самостійність.

У період еміграції було створено збірки віршів «Чужиною» (1919) , «Кому повім печаль мою» (1931), сповнені ностальгією за Батьківщиною.

Поетична оповідь про князів Київської Русі «Минуле України в піснях. Княжі часи» була написана у 1920 р.

Збірка «Минуле України в піснях», у якій поет осмислює події громадянської війни в Україні, з’явилася у 1930 р.

Голодомор 1933 р., репресії над українською інтелігенцією стали поету імпульсом для написання драми «Земля обітована» (1935).

В еміграції (1919—1944) Олександр Олесь видав книги поезій «Чужиною» (1919), «Княжі часи. Минуле України в піснях» (1920) , «Перезва» (1921), «Кому повім печаль мою...» (1923), «Поезії. Кн. X» (1931).

Яскравою сторінкою творчості митця є його твори, написані для дітей: «Ялинка», «Поєдинок», «Рак-рибалка», «Вовченя», «Іменини», поеми «Грицеві курчата», «Водяничок».

У творчому доробку письменника є переклади казок В. Гауфа, «Пісні про Гайявату» Г. Лонгфелло, арабських казок тощо.

Олександр Олесь є автором драматичних творів «По дорозі в Казку», «Над Дніпром», «Ніч на полонині».

Ознаки символізму в творах Олександра Олеся: символ основний художній прийом; використання фольклорних образів; оптимістичні та песимістичні настрої; громадянський пафос.

Ознаки неоромантизму в творах Олександра Олеся: домінування чуттєво-інтуїтивного підходу щодо відтворення дійсності; максимально емоційне розкриття душі героя твору; посилена увага до краси — краси природи, краси людських почуттів; нехтування буденним життям; порив до свободи, до ідеалу, гармонія ідеалу з життєвою правдою; емоційне напруження; використання символіки.

Отже, творчість Олександра Олеся стала яскравою сторінкою в історії української літератури кінця XIX — початку XX ст.

Запитання і завдання

1. У чому виявлявся новаторський характер творчості Олександра Олеся?

2. Які характерні ознаки неоромантизму і символізму знайшли художнє відображення у творах Олександра Олеся?

3. Наведіть приклади використання контрасту в художніх та фольклорних творах. Розкрийте роль цього художнього прийому.