Драматургія Івана Франка

До театру й драматургії Іван Франко виявляв інтерес із гімназійних часів. Коли до Дрогобича приїздив театр О. Бачинського, хлопець із неабияким інтересом знайомився з невеличким репертуаром мандрівної трупи. Підліток, затамувавши подих, стежив за грою акторів. Його хвилювали емоції, що вирували на сцені, а після закінчення вистави він ще довго відчував післясмак вражень, отриманих у театрі.

Підліткові та юнацькі захоплення театральним дійством, мистецтвом перевтілення знайшли свою реалізацію в написанні драматичних творів.

У 1879 р. І. Франко переклав українською мовою драматичну поему Байрона «Каїн». Пізніше, на початку XX ст., видав за власного редакцією і зі своїми дуже цінними вступними статтями та коментарями п’єси Шекспіра в перекладі П. Куліша.

Іван Франко рішуче виступав проти примітивних поглядів на театр як на розважальне видовище, боровся за реалістичне театральне мистецтво, покликане вчити і виховувати глядача в дусі вимог часу. На театр Франко дивився як на школу життя, що вчить глядача правдивості, чесності, допомагає викривати все низьке, огидне і брати за приклад для себе все справді моральне, чисте й благородне.

«Коли театр має бути школою життя, — писав Франко у статті «Наш театр», — то мусить показувати нам те життя, зображувати і аналізувати його прояви, будити в слухачах критику свого життя, будити почуття, що такі і такі прояви є добрі, а ті погані. А щоб така критика була вірна, мусить бути повного і всесторонньою, опиратись на повнім і широкім зображенні суспільності».

Посилену увагу до драматургії в цей період письменник сам значною мірою пояснив у листі до А. Кримського 26 серпня 1898 р.: «Щодо моїх драматичних творів, то скажу Вам, що драма — моя справжня пристрасть. Ще в гімназії я писав історичні драми, а, бувши студентом університету, виставив [...] одну драму на аматорськім спектаклі. Але я тоді зневірився в своїй драматичній здібності і надовго покинув писати драми... Конкурс [...] заставив мене написати «Украдене щастя». Сю драму я кілька разів переробляв. Її успіх спонукав мене писати дальші драми».

Крім згаданих драматургічних спроб, Франкові належать чотири великі драматичні твори — «Украдене щастя», «Рябина», «Учитель» і «Сон князя Святослава».

«Украдене щастя»

На першому місці в драматичній спадщині І. Франка стоїть драма з сільського життя в п’яти діях «Украдене щастя». Уперше вона надрукована в журналі «Зоря» у 1894 р. і тоді ж вийшла окремим виданням.

В основі драми, як зазначав сам Франко, була народна «Пісня про шандаря», яку в 1878 р. записала приятелька Франка Михайлина Рошкевич у Галичині. Розглядові цієї пісні Франко приділив значну увагу в праці «Жіноча неволя в руських піснях народних» (Львів, 1883), а через десять років після того, використавши її сюжетну канву, створив драму «Украдене щастя». Спочатку драма називалася «Жандарм», але на вимогу журі конкурсу, яке не хотіло вступати в конфлікт з австрійською цензурою, автор змінив її назву.

У центрі п’єси три постаті: підстаркуватий селянин, його молода дружина та її коханий — жандарм. Запозичене з пісні навіть ім’я одного з героїв — Микола. Дія відбувається в підгірськім селі Незваничах наприкінці XIX століття. Але характеристика життєвих обставин, у яких діють герої, їхні вчинки в п’єсі — інші, значно ширші й глибші, ніж у пісні.

Створюючи образи Миколи, Анни, Михайла, Франко не обмежувався побутовим планом, який у пісні відіграє вирішальну роль, а глибоко розкрив соціальні причини трагедії своїх героїв, психологічно мотивував кожен крок їх поведінки, всебічно виявив характери.

Ще дівчиною закохалася Анна в Михайла, могла бути щасливою і мати гарну родину. Натомість жадібні брати заради шматка землі видали її за підстаркуватого селянина, а Михайла, аби не заважав владнати справу, віддали до війська.

Пройшов час. Анна й Микола побралися. Молода жінка змирилася зі своєю долею, тим паче, що незадовго до того отримала звістку про загибель коханого в далекій Боснії.

Випадково вона дізнається, що Михайло живий і служить жандармом. Молода жінка боїться зустрічі з ним, оскільки не впевне на, чи зможе впоратися з почуттями, які зберегла в серці, не знає, чи зрозуміє коханий трагізм її становища, чи вибачить.

Фільм «Украдене щастя» (реж. А. Дончик, 2004)

Зустріч була важкою для всіх трьох. Микола розумів, що має відстояти честь родини, Анна усвідомлювала, що не може жити без Михайла, а Михайло не хотів повірити в те, що назад вороття нема.

З великою теплотою й співчуттям письменник змалював образ селянина-трудівника Миколи Задорожного. Саме йому доводиться пролити кров, захищаючи власну честь, родину, право на щастя. Микола вбиває жандарма, а той, стікаючи кров’ю, не звинувачує його, бо знає: прийшов кінець його душевним стражданням. «Анно! Миколо... бувайте здорові... і простіть», — каже Михайло перед смертю.

За інших, справедливіших обставин Анна розірвала б шлюб, щоб з’єднатися з коханим і щасливо прожити свій вік. Але за тих умов цього не могло статися. Глибоко соціальний у своїй основі родинний конфлікт розв’язується трагічно. До цього веде розвиток усіх життєвих перипетій у долі героїв.

«А основне «прокляте» питання: хто винен всьому тому?» — запитував Франко, закінчуючи характеристику образу жінки з «Пісні про шандаря» і відповідав: «Винне нещасливе улагодження наших родинних обставин, котре не дозволяє легально розірвати зв’язок, уже фактично розірваний, котре насилує любов і серце жінки і через те скривлює їх, зводить на манівці». Цей висновок значною мірою можна застосувати й до характеристики образу Анни.

Запитання і завдання

1. Поясніть сутність поняття «модернізм». Назвіть типологічні ознаки модернізму.

2. Доведіть або спростуйте думку, що новела «Сойчине крило» — модерністський твір.

3. Підготуйте й обговоріть у групах повідомлення про проблематику поеми «Мойсей», поділіться міркуваннями щодо моральних проблем, які зацікавили особисто вас.

4. Прокоментуйте й обговоріть у групі, яким ви уявляєте образ ліричного героя збірки «Зів’яле листя».

5. Що нового, порівняно зі своїми попередниками, вніс Іван Франко у розвиток української літератури? У чому полягає значення його творчості?

6. Дослідіть жанрово-стилістичні ознаки поеми «Мойсей».

7. Які події в житті й творчості Івана Франка справили на вас найбільше враження? Чому?

8. Запишіть ключові слова для характеристики І. Франка як особистості й письменника.

9. Які ідеї хотів донести до читача письменник своїми творами? Наскільки близькі вони сучасному читачеві й особисто вам?

10. Випишіть афористичні або образні рядки із віршів Івана Франка, які вам сподобалися, чимось вразили. Свій вибір аргументуйте.

11. Над якими питаннями автор та його герої змусили вас замислитися? Озвучте 2—3 з них.

12. Які із запитань, що зацікавили вас під час вивчення теми, залишилися без відповіді? Поставте їх учителеві, однокласникам і однокласницям, пошукайте відповідь у друкованих джерелах та Інтернеті.

13. Як ви вважаєте, чи може приклад життя І. Франка допомогти вам у корекції ваших житєвих цінностей, стимулювати до саморозвитку та досягнення важливих завдань? Обґрунтуйте свою точку зору.

14. Випишіть 3-4 ключові фрази з новели «Сойчине крило», які, на вашу думку, допомагають розкриттю авторського задуму. Аргументуйте свій вибір.

15. Доберіть чи намалюйте ілюстрації із зображенням головних героїв п’єси «Украдене щастя».

16. Знайдіть інформацію про використання творів Івана Франка у сучасному мистецтві (музика, графіка, театр). Напишіть свої коментарі.

17. Познайомтеся з арт-книгою про стильного й молодіжного Франка — «Франко від А до Я» (автори Б. Тихолоз, Н. Тихолоз). Чим вона вам сподобалась і чому? Поділіться своїми міркуваннями з однокласниками / однокласницями.

Читацький самоконтроль

Підсумуйте, наскільки успішним був ваш читацький шлях.

Мета навчання літератури — стати компетентним читачем. І означає це, як ви вже знаєте, не лише оволодіння предметними знаннями і вміннями, а й формування здатності самостійно керувати читацькою діяльністю і читацьким розвитком.

Перегляньте визначені на початку навчального року цілі: які з них досягнуті, а над чим ще варто попрацювати (форзац 2)

Обміняйтеся міркуваннями і враженнями з друзями.

Напишіть есе «Я на шляху до життєвого успіху», у якому зосередьтеся на запитаннях: «Чи досягнуті визначені цілі? Що сприяло роботі? Що було перешкодою? Який ваш найбільший успіх? Які найбільші труднощі? У чому ви змінилися як читач? А як особистість? Що зрозуміли про себе, світ, своє місце у світі? Ви задоволені результатами своєї роботи? Як плануєте працювати далі?».

Здійснюйте такий самоаналіз постійно. І пам’ятайте: «Шлях до зірок устелений тернами».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно