Роман про незвичайну долю («Роксолана» Павла Загребельного)

Одним зі способів надати соцреалізму «людське обличчя» і привабити читачів був шлях урізноманітнення образного й тематичного діапазону, зокрема й за рахунок висвітлення історичної тематики. Значні досягнення в розробці історичних тем належать українському радянському прозаїку Павлові Загребельному (1924—2009).

Павло Архипович Загребельний народився в селі Солошиному на Полтавщині. Під час Другої світової війни побував на фронті й у полоні. А після війни закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету, працював журналістом, обіймав різні посади в керівництві Спілки письменників України. Звертався до різних тем, але популярність здобув як автор історичної прози. До його доробку належать історичні твори «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана».

Султана Роксолана (Матео Паґані, 1550)

Роман «Роксолана» побачив світ 1980 року. Прототипом головної героїні стала реальна історична особа, українка за походженням Настя Лісовська. Вона народилась, імовірно, 1503 року в сім'ї українського священика з містечка Рогатина, що на Прикарпатті. Під час татарського набігу потрапила в полон — доля привела її до гарему султана Сулеймана Пишного. Там отримала прізвисько Хюррем (Та, що сміється). Невдовзі прийняла мусульманство, стала дружиною правителя і з часом народила йому кількох дітей. Була розумною й освіченою, мала неабиякий вплив на політичне життя Османської імперії.

La Sultana Rossa (Тиціан, 1550-ті)

П. Загребельний добре вивчив історичні й деякі літературні джерела з відомостями про Роксолану — так називали в Європі дружину султана. Письменник відзначив наявність різних і вкрай суб'єктивних оцінок її діяльності: «Не маючи точних свідоцтв, не сподіваючись на встановлення істини, іноземні посли, мандрівники, літописці, полемісти гарячково хапалися за будь-які чутки, ставали жертвами малозначних і не дуже достовірних пересудів. Так з невизначеності, таємничості, пліток і наклепів, якими дуже щільно була оточена фігура Роксолани під час її життя, вже для сучасників, особливо ж для нащадків, ця жінка явилася не лише всемогутньою, мудрою і незвичайною в своїй долі, але і злочинною, отакою леді Макбет з України».

Роксолана (Невідомий художник, 1600-ті)

У художньому висвітленні образу Роксолани П. Загребельний мав попередників. Про неї писали Осип Назарук («Роксолана»), Микола Лазорський («Степова Квітка»), Любов Забашта («Роксолана. Дівчина з Рогатина») та ін. Українські автори наголошували на патріотизмі українки, яка опинилась на чужині, поетизували цей образ.

Роксолана (Невідомий художник, 1700-ті)

П. Загребельний запропонував власну версію: розкрив психологічний образ жінки, яка, хай і не з доброї волі, залишила батьківський дім і цілком прийняла нову долю й нове життя. Сам автор відзначив: «...роман — це історія боротьби нікому не знаної дівчини й жінки за свою особистість, за те, щоб уціліти, зберегти і вберегти себе, а тоді вознестися над оточенням, може, й над цілим світом». Героїня твору виявила достатньо гнучкості, винахідливості, розуму й внутрішньої сили, щоб завоювати прихильність султана і стати його улюбленою дружиною. Її не зламали інтриги й підступи недоброзичливців, навіть навпаки, зробили мудрою, передбачливою та відповідальною за долю власних дітей. Автор простежив зміни, що сталися з героїнею та її життям упродовж багатьох років — від юних літ і до смерті.

Роман П. Загребельного цікавий авторським баченням давньої епохи, багатьма колоритними описами й персонажами.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Яке враження справив на вас роман П. Загребельного «Роксолана»?
• 2. Поміркуйте, чому письменник звернувся до історичної тематики. Які художні можливості відкрила ця тема?
• 3. Яких літературних попередників мав П. Загребельний? У чому полягала новизна задуму письменника?
• 4. Якою постає головна героїня твору? Що вас приваблює в цьому образі?
• 5. Поміркуйте, чи є психологічно вмотивованим характер головної героїні в романі.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно