Олександр Довженко — талановита й надзвичайно трагічна постать в історії української культури XX ст. Він постав як один із фундаторів вітчизняної та світової кінематографії, засновник поетичного кіно, самобутній письменник, публіцист, художник, активний громадський діяч.

Знайомство здалеку і зблизька

Сторінки життєпису. Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 р. в багатодітній селянській родині на хуторі В’юнище (нині — місто Сосниця), що на Чернігівщині.

Рід Довженків походив із козаків ще від середини XVIII ст. Дід замолоду чумакував.

Батько, Петро Семенович, часто «наймався в підводчики та смолярував», оскільки не мав достатньо землі, щоб прогодувати велику сім’ю.

Про матір, Одарку Єрмолаївну, письменник казав, що вона «народилася для пісень, проплакала все життя, проводжаючи назавжди». Батьки О. Довженка були неписьменні, грамоту знав лише дід Семен.

Навчався майбутній письменник у Сосницькій початковій школі, початковому чотирикласному училищі, потім — у Глухівському учительському інституті.

Упродовж 1914-1917 рр. працював учителем у Житомирському вищому початковому училищі. Тут зустрів свою першу любов — учительку Варвару Крилову.

Із 1917 р. учителював у Києві, навчався в Комерційному інституті та Українській академії мистецтв.

Мати, сестра й батько Олександра Довженка

Наступні два роки О. Довженко воював у лавах Української Народної Армії, брав участь у штурмі київського заводу «Арсенал». Згодом ці трагічні події кінорежисер відтворив у фільмі «Арсенал».

1919 р. О. Довженко повернувся до Житомира, де його було заарештовано як «ворога робітничо-селянського уряду».

1920 р. вступив до партії боротьбистів, що згодом об’єдналася з партією більшовиків. О. Довженко потрапив у полон до білополяків, але йому вдалося втекти. Відтоді він розпочав активну діяльність у київському підпіллі, працював секретарем губернського відділу народної освіти, завідувачем відділу мистецтв і був комісаром у Першому державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка.

Із 1921 р. О. Довженко служив в українському посольстві у Варшаві, потім — у торговому представництві України в Німеччині. У 1923-1926 рр. працював художником-ілюстратором у харківській газеті «Вісті ВУЦВК», став одним з основоположників Асоціації революційних митців України (АРМУ), співпрацював із літературними об’єднаннями «Гарт» і ВАПЛІТЕ.

Саме в той час О. Довженко захопився кінематографією, навіть розробив власну концепцію кадру-скетчу та кадру-плаката. Упродовж 1926-1933 рр. він працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. Тоді ж розпався шлюб О. Довженка. Причиною того стало його знайомство з молодою акторкою Юлією Солнцевою.

Олександр Довженко під час зйомок фільму «Земля». Село Яреськи. 1929

Із 1933 р. О. Довженко як кінорежисер розпочав професійну діяльність на «Мосфільмі».

У 1942 р. він у складі групи працівників Київської кіностудії перебував у евакуації в місті Ашхабаді (Туркменістан). Згодом поїхав на Південно-Західний фронт кореспондентом газет «Известия» і «Красная звезда». Багато часу віддавав літературній творчості.

У 1949-1956 рр. кінорежисер працював у Москві викладачем Всесоюзного державного інституту кінематографії.

25 листопада 1956 р. О. Довженко раптово помер від хвороби серця. Похований митець на Новодівичому цвинтарі в Москві. На жалобну церемонію, що проходила в Будинку літераторів, делегація з України привезла своєму співвітчизникові сніп жита, яблука та грудочку рідної землі.

Юлія Солнцева — дружина Олександра Довженка

Культурно-мистецький контекст