Незвичайне в буденному («Дім на горі» Валерія Шевчука)

Хоча б частково обійти жорсткі вимоги соцреалізму дозволяла практика уникання актуальних громадських тем, звертатися до яких було ризиковано через надто пильний нагляд цензури. Натомість до приватної сфери придивлялися не так прискіпливо: мовляв, ну що там такого забороненого може сказати письменник? А коли поєднати приватне життя персонажів із фольклорно-міфологічними елементами, то могли й похвалити автора за високий рівень народності твору. Роман В. Шевчука «Дім на горі» якраз і представляє життя людей у такому незвичайному поєднанні.

Валерій Олександрович Шевчук народився 20 серпня 1939 року в Житомирі. Після школи працював, закінчив технічне училище. Вищу освіту здобув на історико-філософському факультеті Київського університету, був журналістом. Літературну діяльність розпочав у 60-х роках, однак за участь у русі «шістдесятників» твори В. Шевчука довго не друкували. Згодом він видав книги «Крик півня на світанку», «Долина джерел», «На полі смиренному», «Дім на горі», «Три листки за вікном», «Птахи з невидимого острова», «Дорога в тисячу років», «Жінка-змія», «Юнаки з вогненної печі», «Біс плоті» та ін. В. Шевчук ще й відомий знавець давньої української літератури.

Роман «Дім на горі» вийшов 1983 року. Він має дві частини: першу становить «Дім на горі. Повість-преамбула», а другу складають тринадцять новел під спільною назвою «Голос трави» та з підзаголовком «Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку його правнуком у перших».

Сам автор так прокоментував історію створення роману: «Книжку «Дім на горі» я писав мовби з кінця, тобто з другої, фольклорно-фантастичної частини «Голос трави». Писалась вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік — хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене тоді ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш — не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. Мені забаглось видати їх окремою книжкою, але, на щастя, ніхто не зважився її друкувати, і поки вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину».

Письменник сам визначив і жанр твору: роман-балада. Деякі риси й справді споріднюють «Дім на горі» з народною баладою, зокрема ліризм, наявність у сюжеті незвичайних або фантастичних епізодів, повчального підтексту, фольклорних образів і мотивів. Особливо помітною є роль української народної, власне «баладної» фантастики в другій частині — «Голос трави».

Ключовими образами «Повісті-преамбули» є дім на горі й дорога. Автор розповів про життя кількох поколінь, пов'язаних із цим незвичайним домом, у якому всім заправляли жінки. Від чоловіків, які з'являлися згори, у жінок народжувались хлопчики, які з часом покидали дім. Коли ж чоловіки піднімались до дому й просили води, то залишались надовго — від них народжувались тільки дівчата.

Жінки (Віра Баринова-Кулеба)

Теми любові й неперервності поколінь автор розкрив у зв'язку з осмисленням проблеми пізнання людей і світу — надав їм філософського звучання. Він зобразив людське життя як органічну частину загадкового руху природних (і надприродних) сил, що важливіші й могутніші за будь-які актуальні й минущі суспільні події. Ось що, для прикладу, переживає одна з мешканок загадкового дому: «Усе це переколошкало Галину душу, бо вже починала губити межі, де в цій історії фантастичне, а де реальне. Знала бабчину здатність надавати всьому неприродного значення, але цей збіг подій, що навалився притьма, був разючий». Героїня вражена тим, як у реальності, а саме в її власній долі збувається вже не раз повторювана закономірність.

У другій частині роману поряд із людьми діють надприродні істоти. Автор використав досвід української народної демонології, за її допомогою надав своїм новелам притчового характеру. Він порушив важливі проблеми добра і зла («Відьма», «Чорна кума»), злочину і спокути («Свічення»), душевної роздвоєності («Панна сотниківна»).

Коментар фахівця

Валерій Шевчук — один із найцікавіших письменників сучасності, це творець нового для української літератури типу роману — з глибинними пластами українського фольклору та філософії... Роман-балада «Дім на горі» — це пошук синтезу сьогоденних болючих проблем із неперехідними вічними народними цінностями.

Галина Грибан, дослідниця літератури

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Коли вийшов друком роман «Дім на горі»?
• 2. Чому перша частина твору В. Шевчука має підзаголовок «Повість-преамбула»?
• 3. Коли відбуваються основні події першої частини роману «Дім на горі»?
• 4. Чому «Дім на горі» визначають як роман-баладу?
• 5. Схарактеризуйте образ Івана Шевчука. Яким бачить він своє призначення?
• 6. Розкрийте символічне значення назви «Дім на горі».
• 7. У чому полягають романтичні й барокові риси роману В. Шевчука?
• 8. Схарактеризуйте образи жінок, що мешкають у домі на горі.
• 9. Яку роль у романі відіграють містичні елементи?

Запрошуємо до бібліотеки

Завітайте до віртуальної бібліотеки в електронному додатку до підручника та прочитайте інші твори Валерія Шевчука, Павла Загребельного. Обговоріть у класі, які особливості творчості письменників ви відкрили.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)