Олесь Гончар (1918—1995)
- 1-12-2022, 10:34
- 281
11 Клас , Українська література 11 клас Слоньовська, Мафтин (профільний рівень)
Олесь Гончар
(1918—1995)
Олександр Терентійович Гончар (псевдонім - Олесь Гончар), на думку дослідниці літератури Надії Сологуб, - «письменник, у творчості якого постає його доба з усіма її проблемами і мова творів якого стала яскравою сторінкою в історії української літературної мови».
Олесь Гончар був лауреатом двох Сталінських, Шевченківської та Ленінської премій, академіком, мав звання Героя Соціалістичної Праці, неодноразово був обраний депутатом Верховної Ради СРСР і України. Але саме він виступив проти манкуртського «Закону про мови в Українській PCP», збирав підписи на підтримку української мови, активно став на захист «шістдесятників». Не побоявся першим заявити про необхідність якнайшвидшого відновлення зруйнованого у перше десятиліття радянської влади Михайлівського Золотоверхого монастиря й очолив створену для цього комісію. Доклав письменник чимало серця й розуму і до відновлення Києво-Могилянської академії, збереження її як наукового й архітектурного центру. В останні місяці життя готувався написати свою лебедину пісню - твір про Голодомор 1932-1933 рр. Олесеві Гончару було присвоєно звання Героя України (посмертно).
«Думаю про нього: він ніколи нічого не хотів для себе. Був красивий і гордий і в юності, й у високі свої літа».
Дмитро Білоус
Юність Олеся Гончара опалила війна. Зголосившись добровольцем на фронт, студент-третьокурсник Олесь Гончар разом з усіма документами й університетською відстрочкою від армії віддав і весь свій творчий доробок комендантові на зберігання, та у війну архів згорів. За три місяці боїв із 3200 студбатівців уціліло тільки 37, та й ті - зранені. У романі «Людина і зброя» митець писав: «Студбат стікав кров'ю». Він поклявся вшанувати пам'ять загиблих однокурсників: «Якщо залишуся живим, розповім про вас». Так війна стала для нього «другим університетом».
Сальвадор Далі. Обличчя війни (1940)
За роман «Людина і зброя», написаний 1960 р., а виданий 1962 р., письменник отримав звання лауреата Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка. Роман у новелах «Тронка» вийшов друком 1963 р. і спочатку мав назву «Полігон», що акцентувала на шаленому озброєнні СРСР, яке загрожувало і всьому світові, і власному мирному населенню. Незабутня тронка-дзвіночок у цьому романі щемно відгукнулася голосом материзни: «Не асимілюйтеся, діти України!».
Дарія Марченко. Обличчя війни (Картина з гільз) (2015)
Роман «Собор»
Гончарів «Собор» уперше був надрукований у журналі «Вітчизна» за 1968 р., а незабаром вийшов окремою книжкою. Партократ обласного рівня Олексій Ватченко упізнав себе в образі Володьки Лободи, який віддав власного батька у будинок престарілих. Ідентифікували і реальну пам'ятку козацького зодчества, зображену в романі, - Свято-Троїцький кафедральний собор у Новомосковську на Дніпропетровщині.
Дерев'яний Свято-Троїцький кафедральний собор у Новомосковську, що на Дніпропетровщині, побудований козаками без жодного цвяха в 1778 р.
Не зумівши зламати митця, змусити його прилюдно каятися, функціонери від партії домоглися його зміщення з посади керівника Спілки письменників України.
Літературознавці-«шістдесятники» відразу після виходу «Собору» стали на захист Олеся Гончара та його правдивого і пророчого роману. Євген Сверстюк в есеї «Собор у риштованні» (1970) писав: «Нині, як ніколи в історії, кожен має бути людиною в людстві, мусить почувати себе органічною частиною великого собору людської цивілізації, бути пружним каменем у цьому соборі - єдиному храмі людського духу. Нам його добудовувати, а не будувати на новому місці...».
Папа Римський запропонував номінувати1 Олеся Гончара на Нобелівську премію, але для цього потрібна була згода претендента. Олесь Терентійович відмовився: добре знав, що репресивна система зробила з російським поетом Борисом Пастернаком, коли той прийняв подібну пропозицію.
1 Номінувати - висунути кандидатуру на отримання премії, звання.
Тема і назва роману в ті часи були крамольними тому, що слово «собор» асоціювалося зі, здавалося б, назавжди забороненим - «соборність», а слово «соборність» - із незалежною Україною.
Особливої уваги в романі заслуговують образи Єльки Лободи й Миколи Баглая, дядька Ягора, воєнкома, Віруньки, баби Шпачихи. Олесь Гончар подає цілий прошарок свідомого українського суспільства в зросійщеному містечку Зачіплянці. Те, що зачіплянці беруться рятувати козацьку святиню й виграють битву з представником влади Володькою Лободою, - істина більше художня, аніж реальна. Однак Олесь Гончар у «застійні» брежнєвські часи творчо передбачив сучасний сплеск національної самоідентифікації українців.
«Зрозуміло, як Божий день, що саме в індустріальному Середньодніпров'ї саме серед робітничого класу тоді годі було знайти нормального українця у всій повноті його національного самовираження. А Гончар у "Соборі” подає нам Баглая переконаним українцем... Баглай - то свідома дія прозаїка, квінтесенцією2 якої і є відчутний, хоч і незлобливий, докір анкетно-паспортним українцям за їхнє "малоросійство”... Гончар своїм оптимістичним словом роздмухував уже, може, й не жаринки - останній приск, що ледь-ледь жеврів у попелі забуття українцями свого кореня».
Віктор Баранов
2 Квінтесенція - тут: основа, сутність.
Пам'ятник Олесеві Гончару в Києві, на розі вулиць В. Липинського і М. Коцюбинського
Діалог із текстом
- 1. Що цікавого ви довідалися про письменника Олеся Гончара?
- 2. Прочитайте роман «Собор». Чим став для вас цей твір?
- 3. Поясніть значення слів «собор» та «соборність».
- 4. Чи справді цей твір був крамольним у радянські часи? Чому ви так вважаєте?
- 5. Прокоментуйте одну з цитат (на ваш вибір), уміщену в підручнику.
Діалоги текстів
- 1. Тема війни (героїчного і трагічного її аспектів), до якої звернувся Олесь Гончар не в одному творі, зокрема і в романі «Людина і зброя», - наскрізна у світовій літературі. На уроках зарубіжної літератури ви читали оповідання талановитого сучасника Олеся Гончара Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...». Фрагментом назви цього твору стала епітафія (надгробний напис) у пам'ять про трьохсот спартанців, які загинули під Фермопілами: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ми всі полягли тут, бо так звелів нам закон». Битву під Фермопілами порівнюють з українською трагедією під Крутами. Що ви знаєте про цю подію? Чому, на вашу думку, тема битви під Крутами не могла прозвучати у творчості Олеся Гончара? Яку іншу паралель провів автор?
- 2. Проведіть дискусію про нову українську людину, виведену Олесем Гончарем у романі «Собор» в образі Миколи Баглая.
Мистецькі діалоги
- 1. Розгляньте картину Сальвадора Далі «Обличчя війни» і поясніть символіку цього художнього полотна. Чи можна використати картину як ілюстрацію до роману Олеся Гончара «Людина і зброя»? Чому?
- 2. Порівняйте картину С. Далі та сучасної української мисткині Д. Марченко. Чому авторка дає своєму творові назву відомого попередника? Чим умотивоване таке переосмислення відомого художнього сюжету на новому історичному витку?
Діалог із науковцем
Микола Жулинський
«СУВЕРЕННІСТЬ НАЦІЙ, ПОВНОТА ЇХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ - ЄДИНИЙ ВИХІД» (Олесь Гончар)1
У кожному творі Олеся Гончара виразно проглядається конфліктне протиставлення добра і зла, краси і потворності, любові й ненависті, творення і руйнування. Скажімо, в «Прапороносцях» молодий письменник-фронтовик зумів із особливою мистецькою вправністю поєднати лірико-реалістичний стиль-«настрій» із жорстокою реальністю тяжких, з кров'ю, потом, смертями воєнних походів і боїв. Так, у трилогії багато високих, патетичних, емоційно бурхливих, піднесених інтонацій, які з часом важко сприймалися новим поколінням читачів, особливо тими, хто не переживав жахіть найжорстокішої за всю історію людства світової війни. А доля самого автора цього твору? Стражденна, драматична і навіть трагічна. Та водночас і щаслива. Бо зазнав великої слави. Як митець і громадянин. Як син свого народу, патріот України. І великого болю від принижень і страждань у німецькому полоні, від співпереживань української долі.
Письменник був переконаний, що культура, духовність, інтелект - це ті базові константи, без яких самозвершення української цивілізації неможливе. Бо вірив, що культура народжується з поривання духу нації до самоздійснення, за досягнення суверенності, повної незалежності.
1 Назва статті - наша. - Прим. авторів підручника.
- 1. Чому, на вашу думку, тема війни посідала особливе місце у творчості Олеся Гончара?
- 2. У чому, на думку літературознавця М. Жулинського, письменник вбачав базові константи існування української цивілізації?
Коментарі (0)