Під знаком вітаїзму

Революційні зміни початку ХХ століття за стрімкістю й потужністю можна порівняти з вулканічним вибухом — настільки вони були стрімкими й потужними. Література навіть не встигала синхронно з плином часу осмислювати сутність цих змін. Тоді ж сформувався й набув поширення особливий вітаїстичний погляд на дійсність (від лат. vita — життя).

Ліричний вибух № 12 (Альберто Маньєллі, 1918)

Носії та виразники цього погляду вірили в рушійні стихійні сили самого життя, що пізнаються не розумом, а шляхом творчого, інтуїтивного осягнення дійсності. Ця «філософія життя» найбільш помітно виявилась у літературі, особливо в ліричній творчості. Микола Хвильовий навіть проголосив тоді «романтику вітаїзму» як найбільш перспективний стиль нашого письменства.

Основні риси вітаїстичності:

• сприйняття дійсності як безперервного руху життєвих сил;
• настанова на перетворення світу;
• переважання оптимістичного світобачення;
• віра у творчі можливості людини;
• зображення сильних, здатних до боротьби героїв;
• піднесення національного ідеалу.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. У чому полягав вітаїстичний погляд на дійсність, властивий мистецтву 1920-х рр.?
• 2. Відобразіть на схемі основні риси вітаїстичності.

Запрошуємо до дискусії

• 3. Чому піднесення національного ідеалу стало актуальним для «романтики вітаїзму»?

Виявляємо творчі здібності

• 4. Поміркуйте, яким чином історичні обставини вплинули на формування вітаїстичного світогляду митців. Викладіть свої думки у формі есею.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно