Войти
Закрыть

Юрій Андрухович (Народився 1960 р.). Про творчість і життя («Пісня мандрівного спудея»)

11 Клас

Це вірш про захват від творчості й життя, що відсилає до молодості з її легким і безпосереднім сприйняттям світу. А героєм є студент давньої школи, відомий, скажімо, за творами М. Гоголя (у його повісті «Вій» зображено таких «спудеїв» на вакаціях — богослова Халяву, філософа Хому Брута й ритора Тиберія Горобця). По давніх українських школах учням прищеплювали навички красномовства й поетичного мистецтва. Але герой поезії Ю. Андруховича зі своїми творами від «риторик і поетик академій» прямує на площу або ж у поля — «читати вірші травам і вітрам». Мовляв, поезія — це не сухий академізм, не правила й норми, а чари й магія, що змінюють світ....

Юрій Андрухович (Народився 1960 р.). Чи він «марнує роки»? («Астролог»)

11 Клас

Література постмодернізму не любить повчати, моралізувати, робити якісь серйозні висновки. Це вона «доручає» читачам. Найчастіше іронізує, навіть коли торкається поважних тем, — демонструє філософське ставлення до світу. Так і в поезії «Астролог»: іронічно про сенс життя. А ще про захоплення, покликання, відданість, споглядання, про самоту й неминуче розчарування. Образ астролога (не астронома!), насправді дивака й відлюдника, котрий бачить світ по-іншому — крізь лінзи свого телескопа. І ця його оптика творить незвичний ракурс буття: поряд сонце, «небесна ковбаня», а десь далеко, внизу — люди, місто, площі, геть інше життя. Ну як уникнути розчарувань? І взагалі, чи марнує роки астролог?...

Юрій Андрухович (Народився 1960 р.)

11 Клас

Ю. Андрухович — автор поетичних збірок «Небо і площі», «Середмістя», «Екзотичні птахи і рослини», «Пісні для мертвого півня», «Листи в Україну», романів «Рекреації», «Московіада», «Перверзія», «Дванадцять обручів», «Таємниця», «Коханці Юстиції». Пише публіцистику та есеї. Письменник про себе Я переконаний, що досягнення в культурі починаються з окремо взятих людей. Без індивідуальностей культура нічого не варта. У мене в житті складається так, що більшість колег, з якими я товаришую, — суттєво молодші. Мені складніше уявляти себе тепер в товаристві «своїх», з якими ми починали. Багато з них уже повимирали просто. У нас вже немає канону обов'язкових текстів, який кожен має прочитати. Хіба в шкільних програмах, але вони ж для того й існують, щоби убивати любов до літератури....

Василь Герасим'юк (Народився 1956 р.). У вічному колі єднання («Чоловічий танець»)

11 Клас

Поета захоплює духовна краса українських горян, тож він прагне зазирнути в глиб народної душі. У цьому йому допомагає добре знання гуцульського життя. Він також прагне поєднати християнську духовність із давніми гуцульськими віруваннями. Аркан — це гуцульський чоловічий танець, що виконується зімкненим колом. У давнину він був елементом обряду посвячення (ініціації): після цього обряду юнака вважали повноправним членом гуцульської громади. У танці його символічно приймали до дорослого «чоловічого кола». Залучаючи читачів до загадки гуцульського танцю, поет відкриває сучасній людині інакший погляд на світ — повертає первісне переживання гармонійного злиття з усім сущим. До змалювання аркану додано сміливий хід: серед танцівників у «чоловічому колі» автор зображує Христа в найдраматичніший момент його людського існування. Вічний образ світового значення залучено до танцювального вихору єднання. Він стає своїм, рідним, органічно вплетеним у ритм гуцульського життя....

Василь Герасим'юк (Народився 1956 р.)

11 Клас

Василь Дмитрович Герасим'юк народився 18 серпня 1956 року в місті Караганді. Дитинство провів у селі Прокураві на Івано-Франківщині. Закінчив філологічний факультет Київського університету, працював у видавництвах «Молодь» і «Дніпро». Поетові належать збірки «Смереки», «Потоки», «Космацький узір», «Діти трепети», «Осінні пси Карпат», «Серпень за старим стилем», «Поет у повітрі», «Була така земля», «Папороть», «Кров і легіт»....

Ігор Римарук (1958—2008). Про оновлення й розчарування («Обнови»)

11 Клас

Останні три десятиліття в житті українців позначені прагненням до оновлення — подолання темної спадщини радянського минулого. А великі сподівання на швидкі зміни на краще призводять до розчарувань. От і «Обнови» І. Римарука про надію на оновлення й про розчарування. Іронія (хай і гірка) та ігрові прийоми — це прикмета постмодернізму. Автор немов жонглює образами, заплутуючи читача. Змішування різних (високого й низького) стилів — теж ознака постмодернізму. В одному тексті «душа», «хрест», «мученики», «зоря одвічна» сусідять із вульгаризмами на кшталт «пруть» і «горлянка». Твір побудований на алегоричних образах, тож для його розуміння читачеві необхідні певні знання про світову історію та культуру. Наприклад, «крилаті коники» — відсилання до легендарного Пегаса з давньогрецької міфології, що символізує поезію; «консулат» — поняття з давньоримської історії й у вірші позначає владу. У творі протиставляються образи «стражників» і «мучеників», а також «лаврового» і «тернового» вінків, що символізують, відповідно, визнання митця і мучеництво; «хреста» (покликання, місія) і «ордена» (тут — фальшива цінність). Ця поезія — емоційна реакція людини, розчарованої у своїх сподіваннях. Монолог здається спонтанним і дещо хаотичним; цьому враженню сприяє й відсутність розділових знаків....

Ігор Римарук (1958—2008)

11 Клас

Ігор Миколайович Римарук народився 4 липня 1958 року на Хмельниччині. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, працював журналістом. Був редактором журналу «Сучасність». Очолював Асоціацію українських письменників. Автор багатьох поетичних збірок: «Висока вода», «Упродовж снігопаду», «Нічні голоси», «Діва Обида», «Бермудський трикутник», «Божественний вітер»....

Постмодернізм

11 Клас

Постмодернізм — це тип культури, що прийшов на зміну модернізму й набув поширення в останні десятиліття ХХ століття. Виділяють також постмодернізм як літературний напрям. Йому властиві художній пошук та експериментаторство. Постмодерністи легко порушують усталені літературні норми і правила. Їхні тексти часто позначені пародійністю, застосуванням ігрових прийомів. А ще постмодернізм тяжіє до розмивання меж між елітарною й масовою літературою. Це виявляється, зокрема, у поєднанні дуже різних жанрів, стилів і тем, що досі вважали неприпустимим. Унаслідок процесу гібридизації утворились нові жанрові різновиди — частіше на межі художньої літератури та документалістики й публіцистики. Важливою рисою постмодерних творів є їхня інтертекстуальність — взаємодія з іншими текстами, що досягається прямим або прихованим цитуванням: за допомогою алюзій і ремінісценцій, пародії та стилізації тощо. Постмодернізм — тип культури та літературний напрям останніх десятиліть XX ст., творам якого властиве порушення літературних норм і правил, пародійність, застосування ігрових прийомів. В українській літературі 1990-х років прихильники постмодерного напряму з використанням ігрових прийомів висміювали ідеологічні стереотипи радянського тоталітаризму, утверджували громадянські права вільної особистості. Найбільш відома літературна група тих часів мала промовисту назву «Бу-Ба-Бу» (у повному варіанті — «Бурлеск-Балаган-Буфонада»)....

Літературні покоління і групи

11 Клас

Ще від «шістдесятників» усталився поділ літераторів «за десятиліттями». Критики писали також про «сімдесятників», «вісімдесятників», «дев'ятдесятників» і «двотисячників». Це доволі умовне й спрощене уявлення про літературний процес, яке ґрунтується на припущенні, що письменники, які одночасно прийшли в літературу, звертаються до схожих тем і проблем. Наприклад, до «вісімдесятників» зазвичай відносять І. Римарука, О. Забужко, Ю. Андруховича, О. Ірванця, Г. Пагутяк, В. Діброву. До «дев'ятдесятників» — С. Жадана, М. Кіяновську, Н. Сняданко. А до «двотисячників» — Л. Дереша, І. Карпу, С. Пиркало, Л. Якимчук та ін. Сьогодні ще продовжує діяти організація, що виникла 1934 року. Нині вона змінила назву на Національну спілку письменників України. Як альтернативу до неї 1997 року було створено Асоціацію українських письменників....

Елітарна й масова література

11 Клас

Що таке елітарна література? Це твори, адресовані найбільш освіченій частині суспільства. (Слово еліта походить від французького elite — найкраще, відбірне.) Зазвичай вони складні, тому й передбачають наявність доброї інтелектуальної підготовки й багатого духовного досвіду читачів. А ще для повноцінного сприйняття елітарної (або ж високої) літератури бажано мати гарну освіту: щоб зрозуміти підтекст, урахувати наявні у творах натяки й відсилання до різних культурних контекстів тощо. Однак надмірне ускладнення літератури має й очевидні недоліки, адже її просто перестають читати. Література не може існувати без читачів. Особливо масова, популярна література, зорієнтована на широку аудиторію. Порівняно з елітарною, вона набагато доступніша для сприйняття. Ситуації й обставини в ній досить передбачувані, іноді навіть стереотипні, а психологічні профілі персонажів не завжди глибокі й оригінальні. Перевагою масової літератури є її здатність зацікавити читачів....

Навігація