Попрацюйте у парах і представте усім свого співрозмовника: чим він захоплюється, чим любить займатися, який у нього характер, які навчальні предмети йому даються легко, про що він мріє та ін. Чи дізналися ви щось нове про своїх однокласників?

ХТО ТИ Є?

Народна байка

Одного дня старий лев вийшов на узлісся і повів чутливим носом. Завітрило чимось смачненьким: цей запах овечої вовни ні з чим не сплутаєш!

Обережно, скрадливо він заповз у кущі й став розглядати берег ріки. Невдовзі почулося мекання молодих овечок, які наздоганяли дорослих баранів.

Ну от і добре, обід нагодився саме вчасно!

Лев з гідністю повів гривою, примружив очі та приліг у траві. За багато літ свого левиного життя він навчився полювати дуже спокійно, без метушливості.

Отара повільно наближалася саме до того місця, де причаївся старий лев. Раптом наперед вихопилося якесь незвичне звіреня: цар звірів не повірив власним очам! Це було левеня!

На диво, ніхто в отарі не звертав уваги на його бешкети. Вівці спокійно паслися, а левеня, зробивши кілька легких стрибків, теж взялося скубати траву!

Це так збентежило старого мисливця, що він навіть пропустив першу здобич.

Що тут, в отарі, робить левеня? Воно аж ніяк не полює! Голод змусив лева згадати про свій намір. Він легко й непомітно вполював старого барана, а тоді подався назирці за стадом. Вичекав хвильку, коли левеня відстрибнуло убік, і схопив малого за загривок.

Побачивши лева, вівці кинулися втікати.

— Ме-е! — злякано промовило левеня.

— Тьху! — сердито сплюнув лев, поклавши в траву напівживого від страху малюка. — Що це ти ганьбиш левиний рід?!

— Ме-е! — ще раз жалібно заскімлило левеня.

— Ти хто? — здивовано запитав цар звірів. — На вигляд — левеня, а мекаєш, як ягня...

— Бо я і є ягня... я виріс в отарі...

— Ти — лев, і повинен поводитися по-левиному! — грізно рикнув старий. — Ану, ходи зі мною!

Лев повагом пішов до ріки, а мале левеня несміливо пленталося ззаду.

Ставши на березі, лев підштовхнув малого до води. У ній, як у дзеркалі, відбилися дві левині фізіономії...

— Ти схожий на барана? — знову грізно запитав старий лев...

— Я схожий на тебе... — здивовано відповіло левеня.

— Отож... — задоволено сказав лев і стріпнув головою. — Лев може все життя прожити серед баранів — і не дізнатися, ким він є насправді! Бо не приглядається до себе, а вірить лише тому, що йому кажуть барани. Тепер ти бачиш, хто ти є? — лев грізно струснув своєю шевелюрою і рикнув так, що з кущів аж листя посипалося. — Ну, а тепер ти! І перестань тремтіти, наче вівця! Ти ж бачиш, хто ти є!

Левеня струснуло гривою та роззирнулося: а раптом хтось із баранів побачить, що він насправді не баранчик? А потім, поглянувши ще раз у воду, підморгнуло веселому левеняті, довкола вух якого вже почала пробиватися грива.

— Р-р-р! — несміло рикнуло звіреня до свого відображення, а тоді — голосніше, голосніше!

— А тепер наздоганяй мене! — крикнув старий лев...

Того вечора в лісі з’явився юний царевич, який був дуже щасливим від того, що нарешті перестав бути бараном у стаді...

А старий лев дивився на нього і говорив самому собі: «Ти диви! Навіть з лева можна зробити барана, якщо він не пізнає своєї природи...».

Теорія літератури

Байка — це невелике оповідання повчального змісту. Особливістю байки є алегорія — зображення одних предметів та явищ через інші. Героями байки виступають тварини, рослини, предмети, через які байка показує людей, їхні стосунки, чесноти та вади. Байка складається з двох частин: розповіді про ситуацію чи епізод і моралі — висновку, який виражає ідею байки, її повчальний зміст. Влучне висловлювання (мораль) містить узагальнення, яке може бути доречним у різних життєвих ситуаціях. Може стояти як на початку, так і наприкінці байки.