ІВАН ФРАНКО

(1856—1916)

УЧИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Був час, коли територію України поділили між собою дві держави — Австро-Угорщина та Росія. У селі Нагуєвичі неподалік від міста Дрогобича, що в XIX столітті належало Австро-Угорській імперії, 27 серпня 1856 року народився Іван Якович Франко.

Для Івана його батьки залишилися взірцем на все життя. Тато — знаний і шанований у селі коваль. До нього люди сходилися не тільки по допомогу, а й за порадою. «Кузня мого тата була місцем збору, нарад та приязної балаканини для всіх сусідів, — згадував пізніше Іван Франко. — Мене тягнуло на двір до кузні. Мені хотілося власними очима глядіти на все, слухати всього, що там робиться та говориться». Мати Марія походила зі шляхетської родини Кульчицьких. Від неї Іван успадкував духовний аристократизм та почуття гідності.

Свого первістка батьки любили й не дуже залучали до роботи. Коли він брався кувати залізо, батько казав йому: «З тебе не буде коваля, ти будеш попом». Тато мріяв, що Іван здобуде освіту і «вийде в люди». Тому в рідній оселі Франко прожив тільки перші шість років. Батько бачив розум і кмітливість сина, тому віддав його на навчання до сусіднього села. І справді, він не помилився. Через десять днів малий Іван уже вмів читати українською мовою. За два роки в початковій школі хлопчик вивчив арифметику, міг читати й писати польською та німецькою, без знання яких про успішне майбутнє в Австро-Угорській імперії годі було й мріяти.

Потім Іван навчався в «німецькій нормальній школі». Уявіть собі несміливого сільського хлопчика восьми років, який переступив поріг школи. Усе чуже й вороже, навчання відбувається нерідною мовою. Ослухався чи не вивчив урок — покарання різками. Кругом глузування й насмішки з мужицького сина. І яке ж було здивування всіх, коли наприкінці року Іван став першим у навчанні, отримав відзнаку за успіхи. «На екзамені... був і мій батько. Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду (книжку), то я почув, що він голосно заплакав», — згадував пізніше Іван Якович.

Уже наступного року батька не стало, а ще через сім років померла і Франкова мама. На щастя, вітчим, людина добра і щира, допомагав Іванові здобути освіту. По закінченні школи Іван навчався в Дрогобицькій гімназії. Він був неймовірно працездатним хлопцем, багато читав, миттєво запам’ятовував усе прочитане й почуте. Твори на уроки літератури часто писав віршами, чим дивував учителів. Навіть устигав допомагати ще кільком однокласникам. У гімназії Франко вивчив п’ять мов. Українською, польською, німецькою писав вірші. З грецької та латинської ще в гімназії багато перекладав. Пізніше вивчив також старослов’янську, чеську, російську, ідиш, а ще — французьку, англійську, угорську, італійську мови.

Така працездатність залишилася в Івана Яковича на все життя. Він поспішав жити, боячись чогось не встигнути. За своє життя письменник написав понад п’ять тисяч художніх і наукових творів, служив громаді, переймався бідами людей.

Іван Якович Франко написав близько 50 літературних казок. Він складав їх спочатку для своїх дітей — Андрія, Тараса, Петра та Ганни. Згодом частина з цих творів увійшла до збірки казок «Коли ще звірі говорили». Як ти здогадуєшся з назви, персонажі в них — тварини. Але, як казав сам Франко, казка «одною бровою підморгує на людей, немов дає їм знати: — Та чого ви, братчики, смієтеся? Адже се не про бідних баранів, вовків та ослів мова, а про вас самих з вашою глупотою, з вашим лінивством, з вашою захланністю, з усіма вашими звірячими примхами та забавами. Адже ж я навмисне даю їм ваші рухи, ваші думки, ваші слова, щоб ви якнайкраще зрозуміли — не їх, а себе самих!»

1. Опрацюй форзац на початку підручника та матеріали статті. Розкажи, коли і де народився Іван Якович Франко.

2. Який вплив на малого Івана справили його батьки?

3. Які успіхи в навчанні виявляв Франко-школяр? Наведи два-три приклади з його біографії.

4. Які приклади з біографії письменника засвідчують, що він поспішав жити, боявся чогось не встигнути?

5. Як називається збірка казок Івана Франка? Кого зображував автор в образах тварин?

ПРОЗОВА МОВА

Усі твори художньої літератури автори пишуть прозовою або віршованою мовою.

Слово проза в перекладі з грецької мови означає вільний, прямий. Вона наближається до розмовної мови, хоч і не тотожна їй. Прозовою мовою написані народні казки, перекази, легенди, оповідання, повісті й романи.

З назви твору здогадайся, зміст якої іншої казки нагадуватиме тобі «Фарбований Лис» Івана Франка. Відповідь прочитай за «Словничком-довідничком».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 5 клас Коваленко 2018", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)