Войти
Закрыть

Промінчики слова

5 Клас

Заведи собі словничок цілющих слів. Найважливіших — саме для тебе. І записуй своїми словами, як ти розумієш їхнє значення. Ці слова, до яких ти доторкнешся на папері ручкою, почуттями і думками, запам’ятаються надовго. Може, навіть на все життя... Одна дівчинка, твоя ровесниця, записала у своєму словничку: «Мама — це промінчик Бога у моєму житті...». Тепер вона вже доросла, навіть стала мамою — і огортає свою дитину великою любов’ю, пам’ятаючи, що вона — «промінчик Бога» для своєї дитини... «Якби ти знав, як много важить слово...», — казав Іван Франко. Слово — промінчик Бога між людьми. То в чому його сила? Чи може слово засвічувати у серці людини любов? Радість? Захоплення? Вдячність? Чи можна словом заспокоїти того, хто у тривозі? Чи можна розвеселити засмученого друга? Чи можна щирим словом порадити, допомогти комусь у біді? А тому, хто сумнівається у власній силі, хто не довіряє власному вмінню чи таланту, чи можна додати сили і відваги простими словами? Мабуть, на усі ці питання ти відповіси: «Так, звичайно»....

Виразне читання 5 клас Качак, Тебешевська 2022

5 Клас

Виразне читання — мистецтво відтворення думок, настроїв, почуттів, переживань, якими насичений твір. Ви вже знаєте, що виразним, тобто чітким, правильним, з усвідомленням змісту твору, може бути лише читання вголос. Виразно можна прочитати тільки той текст, зміст якого добре зрозумілий, відомі значення всіх слів. Щоб навчитися цього, необхідно володіти дикцією, правильно використовувати засоби емоційно-логічної виразності. До таких засобів належать логічний наголос, інтонація, темп читання, сила голосу, паузи. Виразне читання, виголошування з пам’яті літературних творів є декламацією. Поетичні та прозові твори декламують по-різному. Ви пам’ятаєте, що, готуючись до виразного читання поетичних творів, можна скористатися схемою позначок (партитурою)....

Зірка Мензатюк (1954 р. н.)

5 Клас

Зірка Мензатюк з любов’ю згадує діда Танасія, який пішов добровольцем у січові стрільці, був ув’язнений у румунській і радянській тюрмах. Він подарував їй збірку поезій Лесі Українки. «Та книжка, — розповідає письменниця, — стала моєю улюбленою, як і образ самої Лесі. У ній я вбачала споріднену душу». Народилася Зірка Мензатюк 21 жовтня 1954 року на Буковині. «Писати я почала, коли вчилася в другому класі. Було це так. Учням задали написати вдома переказ "Ліс восени”. Я дуже любила ліс, хоч ріс він аж по той бік Прута, далеко від села. Почавши з переказу, я написала про лисячу нору, яку бачила в лісі, про білочку, що збирала ліщинові горіхи, а далі й про те, яким ліс стане взимку, коли його засипле сніг. ...Мій переказ розтягнувся на цілих п’ять сторінок». А потім були й вірші. У Львівському національному університеті імені Івана Франка здобула фах журналістки. Працювала в дитячому журналі «Соняшник», вела рубрики про храми і фортеці в радіопередачі для школярів. Пише прозу для дітей та юнацтва. «Таємниця козацької шаблі» — пригодницька повість, яка, за словами авторки, розпочалася зі шкільної екскурсії в Хотин і Кам’янець-Подільський. У ній розповідається про пригоди Наталочки і родини Руснаків, які в пошуках козацької шаблі відвідують замки та фортеці України, пізнаючи історичне минуле нашого народу. Теорія літератури Пригодницька повість — повість із загадковим, таємничим і динамічним сюжетом, герої/героїні якої наражаються у своїх пошуках, розслідуваннях на несподіванки і небезпеки, але досягають мети. Зображення подій, конфліктів, персонажів у пригодницьких повістях часто гіперболізоване. Фінали зазвичай щасливі. У повісті Зірки Мензатюк поєднано реалістичне і фантастичне. Патріотично налаштований привид допомагає Руснакам у пошуках шаблі та в протистоянні сім’ї Антипка, яка виявилася нечистою силою. Цю повість також можна назвати детективною, адже Руснакам потрібно відшукати тих, хто, незаконно заволодівши шаблею, переховує її....

Всеволод Нестайко (1930-2014)

5 Клас

А чи знаєте ви, що в дитинстві він був руденьким, худеньким, чи не найменшим у першому класі й страшенно хотів вирости? Однокласник порадив йому щодня висіти на верхній планці одвірка з чимось важким, прив’язаним до ніг. А ще сказав, що від дощу все росте. От малий Всеволод і виконував його поради. Всеволод Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві Житомирської області. Спогади дитинства пов’язані з думками про батька, який загинув у 1934 р. Мати працювала вчителькою і часто залишала його самого вдома. Закарбувалися в душі хлопчика переживання, навіяні війною, окупацією, поневіряннями. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях журналів, видавництві літератури для дітей «Веселка». Упродовж десяти років вів радіопередачу «Радіобайка Всеволода Нестайка». Про своє дитинство й те, що привело його в літературу, В. Нестайко писав: «Швидше вирости я хотів ще й тому, що дитинство моє, на жаль, було не дуже безхмарним і щасливим. Тато мій, колишній "січовий стрілець”, 1933 року був заарештований і загинув. З трьох рочків пізнав я, що таке доля безбатченка, де чи не єдиною втіхою були книжки. А коли мені було всього одинадцять, почалася війна. Дитинство моє урвалося, я одразу став дорослим. Бо лишився в окупованому фашистами Києві, і ті два роки згадувати не люблю — стільки там було страшного й недитячого....

Галина Кирпа (1950 р. н.)

5 Клас

Із біографією і творчістю Галини Кирпи ви вже ознайомилися, коли читали поезію «Мова моя». Ви пам’ятаєте, що вона завжди активна як громадянка України. У 2014 р., будучи в гущі подій Революції гідності, побачила дівчинку, переживання і вираз очей якої спонукали її написати оповідання «Мій тато став зіркою». «Я писала цю книжку дуже довго, понад рік... — зізнається Галина Кирпа. — Розпочала роботу влітку 2014 року, після тих страшних подій на Майдані. Коли ми ховали наших героїв, там, на Майдані, були також мами з дітками. Серед них стояла одна дівчинка, очі якої я запам’ятала назавжди... І героїня моєї книжки — така ж дівчинка. Я намагалася уявити, що ж відбувається у душі дитини, тато якої не повернувся додому, а лежить у домовині. Мабуть, тому, що я сама часто відчуваю себе дитиною, я відчула сльози тієї дівчинки». «Мій тато став зіркою» Галини Кирпи — оповідання, яке зворушує до сліз і водночас додає сили духу, віри. • Поміркуйте, про який твір вам хочеться сказати те саме. Чи всі твори викликають сильні емоції? Цю болючу тему авторка розкрила в простому життєвому сюжеті, звичайних образах маленької дівчинки, її двоюрідного братика, молодшої сестрички і мами. У кожному реченні оповідання — художні образи-символи: високі тополі, високе небо; вітер, що розчісує тополям листя; зірка, яка ніколи не гасне; жовто-сині човни, які пливуть у небо. Їх майстерно передала у своїх ілюстраціях Оксана Була....

Оксана Сайко (1976 р. н.)

5 Клас

На запитання «Яким ви уявляєте свого читача: його стиль, звички, інтереси, вподобання?» сучасна письменниця Оксана Сайко відповіла: «Таким же, якими є герої моїх оповідань. Вони різні за своїми звичками й інтересами, як і різні за своїми характерами й типажами. Вони здатні на якісь кумедні витівки, відчайдушні пригоди, але й вчинки, коли потрібна допомога, рішучість у прийнятті позитивного рішення в складних ситуаціях. Звісно, вони іноді помиляються, бувають у чомусь байдужими й не надто добре чинять. Але ж хіба з нами теж так не бувало? З часом вони можуть збагнути свою помилку й чомусь навчитися. Хай навіть вони приходять до того не відразу. Насамперед вони прагнуть розуміння своїх однолітків і дорослих, шукають самовираження» . • Чи впізнаєте в цьому описі себе? Якщо так, то в чому саме? Оксана Сайко зростала серед книжок. Родинну бібліотеку ще давно почав збирати її дідусь, а під впливом розповідей старших і сама почала вигадувати різні історії. «Перші свої історії малювала, коли ще не вміла писати... А по-справжньому дар прийшов у 11-річному віці, коли просто так взяла до рук зошита, без жодної ідеї та думки, і почала писати, не знаючи, що напишу за хвилю. Історія та уява самі вели мене, наче щось керувало мною, а я цьому корилася. Так за один вечір була написана перша моя повість на 24 сторінки "Таємниця старого будинку”», — таким був її дебют у літературі. Оксана Сайко народилася 1 січня 1976 року в містечку Скалат на Тернопіллі в родині лікарів. У дитинстві мріяла стати журналісткою. Після закінчення Львівського державного медичного коледжу навчалася у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Працювала в редакціях періодичних видань. Захоплюється оперою, класичною музикою, театром. Багато подорожує. Часто їздить у бабусине село, з яким пов’язані найкращі спогади з дитинства....

Борис Грінченко (1863-1910)

5 Клас

Борис Грінченко читав із п’яти років, а семирічним уже складав вірші та оповідання. Спочатку його освітою займався батько, потім він вступив до гімназії. У родині не розмовляли українською мовою, Борис її опановував, спілкуючись із сільськими дітьми. А коли у свої тринадцять прочитав Шевченкового «Кобзаря», потяг до української мови та літератури ще більше зміцнів, і він почав писати нею вірші й оповідання. • Чи зауважили ви той факт, що більшість письменників/письменниць дуже рано вчаться читати, їхньою освітою займаються батьки, а одна із знакових книг для них — «Кобзар» Т. Шевченка? Народився Борис Грінченко 9 грудня 1863 року на Харківщині у дворянській родині козацького походження. Він був найстаршим серед п’яти дітей. Дуже любив маму й допомагав їй доглядати за меншими братиком і сестричками. Навчаючись у Харківському реальному училищі, підтримував народницькі гуртки, за що його було ув’язнено. Після звільнення з в’язниці займався самоосвітою. Склавши іспити при Харківському університеті на звання народного вчителя, працював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Паралельно збирав фольклор, займався науковою діяльністю. Створив підручник «Українська граматика» і читанку «Рідне слово». Разом із дружиною Марією Загірньою перекладав твори зарубіжних письменників для дітей, зокрема роман «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо....

Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

5 Клас

Іван Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький, Нечай — прізвище його улюбленого козака, героя народної думи) з дитинства багато читав. Із творами Тараса Шевченка та історією України самотужки ознайомився з книжок у батьківській бібліотеці. Дуже любив природу і музику, особливо твори Бетховена. Народився він 25 листопада 1838 року. Навчався у школі, яку для селян у Стеблеві (тепер — Черкаська область) організував його батько-священник. З українськими піснями, казками й традиціями його ознайомила няня, баба Мотря. Семирічним його віддали в духовне училище при Богуславському монастирі. Там він був успішним учнем — опанував латинську, грецьку та церковнослов’янську мови. Коли йому було 13 років, померла мати. У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, потім навчався в духовній академії. Після її закінчення викладав мову, літературу, історію та географію. • Які ще письменники/письменниці поєднували літературну і педагогічну діяльність? Іван Нечуй-Левицький добре знав життя людей, був дуже уважним до їхнього побуту, характерів, обставин праці, поведінки і мови (говірок). Ретельне ставлення до деталей, гнучке володіння словом, дотепність і влучний гумор — найхарактерніші ознаки його письма. У цьому ви переконаєтеся, коли прочитаєте хоча б один твір митця. А літературну славу йому принесли соціально-побутові повісті «Микола Джеря» і «Кайдашева сім’я»....

Анатолій Качан (1942 р. н.)

5 Клас

Із творчістю Анатолія Качана ви уже знайомі. У його поезіях, як зізнається автор, «грає сонце півдня України», де минули його «дитячі та студентські роки, розпочиналась творча дорога». «Щороку манить мене той край і тепер...» — пише він. Народився Анатолій Качан 16 січня 1942 року в с. Гуріївка на Миколаївщині. Дитинство минуло на берегах Південного Бугу. Любив слухати батькові оповіді, материні пісні, перекази, бувальщини. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. Мечникова, вчителював, працював у пресі, редактором видавництва, у редакціях журналів для дітей. Анатолія Качана називають письменником-мариністом. Мариніст — той, хто пише про море. Цій темі він присвятив вірші «Море грає», «Морське ім’я», «Хвилювалось море», «Після бурі», «Рідні береги», «Білі ночі в Одесі», «Ластівка над лиманом», «Покровитель мореплавців», «Шумить у мушлі море» та ін. Майстерне живописання словом створює відчуття справжності, ніби море в момет читання — перед очима....

Марія Морозенко (1969 р. н.)

5 Клас

«Марія Морозенко, — пише Зірка Мензатюк, — виросла в багатодітній сім’ї, напівсиротою, втративши батька. Такі діти рано дорослішають. З них виростають мудрі люди, які не розмінюються на дрібну суєтність, які розуміють людей і життя». Ви можете багато дізнатися про сучасних письменників і письменниць не тільки від інших людей, а й спілкуючись безпосередньо з ними в соцмережах, на презентаціях і літературних зустрічах. Народилася Марія Морозенко (справжнє прізвище — Мороз) 15 березня 1969 року на Рівненщині. Закінчила філологічний факультет Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Працює літературною редакторкою, активно займається літературною творчістю, волонтерством. Дитиною багато читала. Будучи дев’ятикласницею, мала вже власну бібліотеку. «Від мами, а вона гарно співала в церковному хорі, я почула співані балади. І в них історія мого народу, — згадує письменниця в одному з інтерв’ю. — І часом думала й сама написати щось історичне». Добрі задуми збуваються: Марія Морозенко — авторка поеми «Княгиня Ольга», історичних повістей про Івана Сірка. У її творчому доробку є також віршики й колискові для дітей, казки, оповідання, повісті про сучасних школярів. Її збірка анімалістичних оповідань «Найвірніші. Історії про собак» містить зворушливі історії про дружбу, героїчну відданість собак....

Навігація