Пісні літнього циклу

Русальні пісні

До пісень літнього циклу належать русальні, купальські й жниварські.

Ви, напевно, відчуваєте, що назва русальні пісні якось пов’язана з русалками. Це так. Хто такі русалки? У слов’янській міфології русалками називали богинь земної води, які живуть на дні водоймищ. Вони дуже гарні з лиця, тіло в них блакитне чи синє, зелені або чорні очі та довгі пухнасті вії. На перший погляд, русалки радісні й безтурботні, а насправді доля їхня сумна. За повір’ям, пальці на ногах з’єднані перетинкою, як у гусей, що видно по їхніх слідах. Русалку може побачити лише щаслива людина, але якщо вона комусь розкаже про це, то з нею станеться велике лихо. Місяць — їхнє сонце. Найбільше русалок з’являється ясної місячної ночі на Святому тижні (перед Зеленими святами). Саме цієї пори, коли квітує жито, вони виходять на берег, аби трохи просохнути. Русалки полюють за гарними парубками, заманюючи їх чудовими піснями. Спіймавши, залоскочують парубка до смерті, а потім затягують у воду. Вони не мають душі, а тільки серце.

В. Пружковський. Русалки, 1877 р.

Здавна вважали, що злі вітри та зливи — це робота русалок. Щоб хліба визріли й дали багатий урожай, потрібна тиха й тепла погода з невеликими дощами. Тому люди проводили обряди проганяння, або проводи, русалок. Це дійство відбувалося під час русального тижня (кінець травня — початок червня).

Тривалий час в Україні жінки на русальний тиждень розвішували на деревах полотно, яке мали для себе взяти русалки на сорочки.

У РЖІ НА МЕЖІ

У ржі на межі, на кривій березі

Там сиділа русалка.

Просила русалка у дівочок сорочки:

— Ви, дівочки, подружки,

Да дайте мні сорочки,

Хоча худенькую, да аби біленькую,

Хоч не біленькую, да тоненькую!

За повір’ям, у русальний тиждень нікому — ні хлопцям, ні дівчатам — не можна було купатися в річці, бо русалки залоскочуть до смерті.

ОЙ БІЖИТЬ, БІЖИТЬ МАЛА ДІВЧИНА

Ой біжить, біжить мала дівчина,

А за нею да русалочка:

— Послухай мене, красная панно,

Загадаю лиш три загадочки.

Як угадаєш — до батька пущу,

Не угадаєш — з собою візьму.

Ой що росте та без кореня,

Ой що біжить та без повода,

Ой що цвіте та без цвіточок?

Панночка загадок не вгадала —

Русалка панночку залоскотала.

ПРОВЕДУ Я РУСАЛОЧКИ ДО БОРУ

Проведу я русалочки до бору,

Сама вернуся додому!

Проводили русалочки, проводили,

Щоб до нас вже русалочки не ходили,

Да нашого житечка не ламали,

Да наших дівочок не лоскотали,

Бо наше житечко в колосочку,

А наші дівочки у віночку.

До речі...

За народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, які втопилися під час купання. Місяць і зорі викликають русалок із води. Вийшовши на берег, вони сідають і розчісують своє довге волосся або беруться за руки й водять дивовижні, з таємничим шепотом хороводи. Іноді русалки гойдаються на гіллях, співаючи пісень.

Купальські пісні

Однією з найпомітніших літніх подій із ритуалами й ігрищами було свято Купала, що супроводжувалося купальськими піснями. Це свято припадає на 7 липня. Купало (або Купайло) — дохристиянський бог земних плодів, якому приносили в жертву хліб — головний плід землі. У цей день дівчата й хлопці розводили вогонь, через який потім стрибали, співаючи пісень. Вогонь мав горіти високо, символізуючи єднання землі з небом. Обряд перестрибування через вогонь означав очищення. Після цього молодь ішла до лісу шукати цвіт папороті.

Г. Семирадський. Ніч на Івана Купала. 1880-і роки

На свято дівчата плели вінки й пускали по воді. За тим, як вони пливли (швидко, обертаючись, тонучи), визначали свою майбутню долю. Вінок у купальських піснях є давнім образом, символом річного коловороту, сонячного світла, безконечності, а також дівочої долі.

Щоб забезпечити добрий урожай на майбутній рік, молодь топила в річці й спалювала на вогнищі опудало Купала.

До речі...

За повір'ям, папороть цвіте лише один раз на рік — у ніч на Купала. Той, хто знайде й зірве цвіт папороті, обов'язково буде щасливим.

ЗАПЛЕТУ ВІНОЧОК

Заплету віночок,

Заплету шовковий

На щастя, на долю,

На чорні брови.

Ой пущу віночок

На биструю воду

На щастя, на долю,

На милого вроду.

Ой, поплинь, віночку,

Прудко за водою

На щастя, на долю

Милому зо мною.

С. Кожин. Іван Купала. Ворожіння на вінках. 2009 р.

ОЙ ВІНКУ МІЙ, ВІНКУ

Ой вінку мій, вінку, хрещатий1 барвінку!

А я тебе плела вчора до вечора.

Виси, мій віночку, на злотім кілочку,

На злотім кілочку, шовковім шнурочку.

А матінка взяла, миленькому дала.

Якби-м2 була знала, ще б краще ’го3 вбрала,

Злотом взолотила, м’ятою обвила.

1 Хрещатий — у формі хрестика; тут. листя барвінку, подібне до хреста.

2 Якби-м — якби я.

3 ’го — його.

КУПАЙЛО, КУПАЙЛО

— Купайло, Купайло,

Де ти зимувало?

— Зимувало в лісі,

Ночувало в стрісі;

Зимувало в пір’ячку,

Літувало в зіллячку.

Жниварські пісні

Під час жнив селяни співали величальних пісень, висловлюючи вдячність природі за врожай; ці пісні називають жниварськими. День закінчення жнив перетворювався на свято завершення польових робіт. Воно супроводжувалося цікавими дійствами й піснями. Женці залишали в полі жито, яке називали бородою. Дівчата сплітали вінок із жита чи пшениці, уплітали в нього маки, волошки, калину, одягали його на найкращу жницю, і вона в парі з хлопцем, який ніс останній сніп, ішла на чолі громади до двору хазяїна. Дорогою співали пісень, якими вшановували обжинковий вінок. Потім дівчина передавала його в руки хазяїну, а громада просила за нього викуп. Після викупу господар запрошував женців до хати, де пригощав гостей усілякими стравами, а вінок вішав на стіні, де він зберігався до осені, щоб з його зерна розпочати сівбу озимини.

МАЯЛО1 ЖИТЕЧКО, МАЯЛО

Маяло житечко, маяло,

Як у полі стояло,

А тепер не буде маяти,

А буде в стодолі2 лежати.

До межі, женчики3, до межі,

Бо мої пиріжечки у діжі.

До краю, женчики, до краю,

То я вам пиріжечка покраю.

Котився віночок по полю,

Просився у женчиків додому:

— Возьміте мене, женчики, з собою

Та занесіть мене до господаря в стодолу,

Бо я вже в чистім полі набувся,

Буйного вітречку начувся,

Од ясного сонечка нагрівся,

А дрібного дощику напився;

Нехай же я у стодолі одпочину,

Поки вивезуть знову на ниву.

1 Маяти — коливатися від вітру.

2 Стодола — приміщення для зберігання сіна.

3 Женчик — жнець.

ТАМ У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА

Там у полі криниченька,

Навколо пшениченька.

Там женчики жали,

Золоті серпи мали,

Срібнії юрочки1,

Що в’язали снопочки.

Добрії були женці —

Дівчата й молодиці.

Дівчата — косаті,

А хлопці — вусаті,

Молодиці — білолиці.

1 Юрочка — невеличка загострена паличка, за допомогою якої в’яжуть снопи.

1. У ніч на Купала

• А не можна купатися в річці
• Б прикрашають квітами останній сніп
• В ушановують піснями господаря
• Г стрибають через багаття

2. «У ржі на межі» — пісня

• А русальна
• Б купальська
• В жниварська
• Г веснянка

3. Установіть відповідність.

4. Коли наші пращури виконували русальні пісні?

5. Що ви знаєте про русалок?

6. Які ігри влаштовувала молодь під час свята Купала?

7. Про що співається в купальських піснях?

8. Які пісні називають жниварськими?

9. Розкажіть, яким дійством супроводжувався останній день жнив.

10. Яка пісня літнього циклу вам найбільше сподобалася? Чим саме?

11. Поміркуйте, чому з часом люди перестали вірити в богів сонця, зими, блискавки тощо.

12. Усно опишіть картину С. Кожина. «Іван Купала. Ворожіння на вінках» (с. 13).

• 1. Вивчити одну з календарно-обрядових пісень напам'ять (на власний вибір).
• 2. Підготувати з однокласниками інсценізацію однієї з народних пісень літнього циклу, що містить діалог (за бажанням).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 6 клас Авраменко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)