Мріють крилами з туману

лебеді рожеві,

сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

материнська добра ласка

в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо,

не вертай до хати,

не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

танцювали лебеді в хаті на стіні.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

виростуть з тобою приспані тривоги.

Можеш вибирати друзів і дружину,

вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

прийдуть з України верби і тополі,

стануть над тобою, листям затріпочуть,

тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

вибрати не можна тільки Батьківщину.

• 1. Читай вірш ніжно, лагідно.
• 2. Знайди у вірші й зачитай, як мати оберігає свого сина.
• 3. Чому можна вибирати все на світі, тільки не можна вибрати Батьківщину?
• 4. Чому поет порівнює батьківщину з матір’ю?
• 5. Про що мріє мати для сина? Чому її мрії порівняно з лебедями?
• 6. Що мати заповідає синові?
• 7. Вивчи напам’ять уривок із вірша.

Матері

В хаті сонячній промінь косо

на долівку ляга з вікна...

Твої чорні шовкові коси

припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили —

це життя трудового плід.

Але в кожному русі — сила,

в очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,

образ в серці такий несу —

материнську любов гарячу

і твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити,

щоб не тліти, а завжди горіть,

щоб уміти, як ти, любити,

ненавидіть, як ти, уміть.

• 1. Читай вірш ніжно, дотримуйся інтонації.
• 2. Якою поет описав матір? Знайди про це в тексті вірша й зачитай.
• 3. Визнач основну думку вірша.
• 4. Доведи, що назва твору пов’язана з його змістом.
• 5. Вивчи вірш напам’ять.

Моя мова

Все в тобі з’єдналося, злилося —

як і поміститися в одній! —

шепіт зачарований колосся,

поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

що підносять правду в вишину,

вченому ти лагідно відкрила

мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в’януть зроду,

квітувать в поемах і віршах,

бо в тобі — великого народу

ніжна і замріяна душа.

• 1. Читай вірш урочисто, правильно, чітко вимовляй слова.
• 2. Якими словами поет описує мову? Знайди про це в тексті вірша й зачитай.
• 3. Доведи, що українська мова багата на слова. Відповідь підтвердь прикладами з вірша.
• 4. Що дає мова кожній людині?
• 5. Чому мові жити вічно?

* * *

Люди — прекрасні.

Земля — мов казка.

Кращого сонця ніде нема.

Загруз я по серце

у землю в’язко.

Вона мене цупко трима.

І хочеться

бути дужим,

і хочеться так любить,

щоб навіть каміння байдуже

захотіло ожити

і жить!

Воскресайте, камінні душі,

розчиняйте серця і чоло,

щоб не сказали

про вас грядущі:

— Їх на землі не було...

• 1. Читай вірш душевно, дотримуйся інтонації.
• 2. Про що мріє поет?
• 3. До чого закликає поет?

* * *

Земле рідна! Мозок мій світліє,

і душа ніжнішою стає,

як твої сподіванки і мрії

у життя вливаються моє.

Я живу тобою і для тебе,

вийшов з тебе, в тебе перейду,

під твоїм високочолим небом

гартував я душу молоду.

Хто тебе любов’ю обікраде,

хто твої турботи обмине,

хай його земне тяжіння зрадить

і з прокляттям безвість проковтне!

• 1. Читай вірш піднесено, емоційно.
• 2. Доведи, що поет любить рідну землю.
• 3. Що дає поетові рідна земля?
• 4. За що дякує поет рідній землі?

ДЛЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ

* * *

(Скорочено)