Войти
Закрыть

Ритми й образи сучасної української поезії (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): Ігор Павлюк (Народився 1967 р.)

8 Клас

Ігор Зиновійович Павлюк народився 1 січня 1967 р. в с. Ужова на Волині. Навчався в Ленінградському вищому військовому інженерному училищі. На другому курсі, коли почав писати вірші, подав рапорт на відрахування з навчання. Був відряджений у забайкальську тайгу будувати автомобільну дорогу із в’язнями. У 1992 р. закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. Івана Франка. Працював у засобах масової інформації. Автор 26 книг, серед яких — збірки ліричних творів «Нетутешній вітер» (1993), «Голос денного Місяця» (1994), «Скляна корчма» (1995), «Алергія на вічність» (1999), «Стихія» (2002) та ін., прози — «Біографія дерева племені поетів» (2003), «Заборонений цвіт» (2007); п’єси для дітей «Літаючий казан» (2003) та ін. Твори поета перекладено в багатьох країнах світу....
0 Переглянути

Ритми й образи сучасної української поезії (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): Анатолій Мойсієнко (Народився 1948 р.)

8 Клас

Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9 липня 1948 р. в с. Бурівка на Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. Гоголя. Доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор поетичних збірок «Приємлю» (1986), «Сонети і верлібри» (1996, 1998), «Шахопоезія» (1997), «Сім струн» (1998, 1999), «Віче мечів» (1999), «Нові поезії» (2000), «Спалені камені» (2003), «Вибране» (2006), «З чернігівських садів: нові сонети і верлібри» (2008). Твори Анатолія Мойсієнка перекладено на сім мов світу. Сам він перекладає з німецької і слов’янських мов....
0 Переглянути

Ритми й образи сучасної української поезії (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): Іван Малкович (Народився 1961 р.)

8 Клас

Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 р. в с. Нижній Березів на Івано-Франківщині. Закінчив Івано-Франківське музичне училище та філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. У 1992 р. заснував видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Автор поетичних збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010). Вірші Малковича перекладено на англійську, німецьку, італійську, російську, польську, литовську, грузинську й інші мови....
0 Переглянути

Ритми й образи сучасної української поезії (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): Василь Герасим'юк (Народився 1956 р.)

8 Клас

Василь Дмитрович Герасим’юк народився 18 серпня 1956 р. в м. Караганді (Казахстан). Після повернення родини в Україну навчався спочатку в рідному селі Прокурава на Гуцульщині, потім — у м. Коломия. Закінчив філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Автор поетичних книг «Смереки» (1982), «Потоки» (1986), «Космацький узір» (1989), «Серпень за старим стилем» (2000). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка....
0 Переглянути

Тепло поетичного слова Василя Голобородька (Народився 1945 р.)

8 Клас

Усупереч радянському вихованню, Василь змалку, як спраглий подорожній до води, тягнувся до глибоких джерел народного словесного мистецтва. У п’ятнадцять років він почав збирати фольклорні твори та робити етнографічні записи. Це захоплення поет не полишає все життя, вони стали для нього взірцем для витворення образної системи власної поезії. В одинадцятому класі школи-інтернату в с. Верхнє під Лисичанськом, де продовжив навчання, Василь почав віршувати. «Після дощу» — так називався перший його вірш, надрукований 7 травня 1963 р. в лисичанській міській газеті «Новый путь». У цьому ж році з’явилось також кілька добірок віршів у республіканській пресі. Молодого автора помітили такі відомі поети, як Андрій Малишко та Дмитро Павличко, літературознавець Іван Дзюба. Рідкісний випадок, але вже через три роки після дебюту Олесь Гончар1 назвав 20-літнього Василя Голобородька «надією української літератури». Юнак був сповнений нових творчих планів. 1 Гончар Олесь (Олександр) Терентійович (1918-1995) — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Перший лауреат премії імені Тараса Шевченка, голова Спілки письменників України (1959-1971), академік АН України. Він вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, але провчився лише рік. У 1964 р. завершилась «хрущовська відлига» — і Василя відрахували з навчання. Він повернувся на малу батьківщину й відновився в Донецькому університеті. Через рік В. Голобородька знову було відраховано з формулюванням «за дії, не сумісні зі званням студента». Насправді ж — за вільнолюбні погляди, опір русифікації та поширення серед студентів забороненої літератури. У цьому ж році через втручання КДБ2 заборонено до друку його першу опетичну збірку. «У Луганськ приїхав кадебіст, — згадував В. І. Голобородько, — і каже до мене українською: давай працювати на нас стукачем. Допоможемо з книжкою, а також вступити в сільгоспакадемію. Я не погодився»....
0 Переглянути

Тихі чесні кроки Володимира Підпалого (1936—1973)

8 Клас

«... Я мабуть, не народився поетом» — так скромно оцінював своє обдарування Володимир Олексійович Підпалий. Але коли ви читатимете його твори, то відкриєте для себе тонкого ніжного лірика, у якого не знайдете жодної фальшивої ноти. Доля виявилася до нього несправедливою, відвівши всього 37 коротких років життя. Він не любив слави й галасу довкола свого імені, був скромний і чесний, а водночас принциповий, коли мова заходила про святі для нього поняття — «Україна», «людина» і «творчість». В. Підпалого літературознавці характеризують як представника «тихої поезії» — ліричного струменя в українській літературі 60-х — початку 70-х років ХХ ст. Їй не притаманна орієнтація на зовнішні ефекти, вона духовно спокійна й зосереджена. На відміну від пафосності, ствердження державності, національної самосвідомості поетів- «шістдесятників», вірші «тихих ліриків» відзначаються камерністю1, увагою до внутрішнього світу особистості, через який вони осмислюють загальнолюдське. В умовах, коли в країні до людини ставились як до «суспільного коліщатка», В. Підпалий і представники «тихої поезії» проголошують самоцінність кожної особистості, що на той час було сміливо й кидало виклик тоталітарній системі....
0 Переглянути

Ліричне послання Володимира Сосюри (1898—1965)

8 Клас

Писати поетичні твори Володимир Сосюра почав ще в 14 років російською мовою. Згодом його муза на все життя свідомо обрала українську. Появу нового українського поета засвідчила перша збірка «Поезії», надрукована в 1921 р. Рідко буває, щоб у 23 роки хтось із літераторів ставав класиком. До таких унікальних митців належав і Володимир Сосюра. У 1921 р. за одну ніч він написав поему «Червона зима», яка відразу принесла йому народну славу. Його твори миттєво розкуповували в книгарнях, декламували на літературних вечорах, вивчали в школі. Унікальний випадок: сам Володимир Сосюра, навчаючись у Харківському інституті народної освіти, як студент, теж змушений був вивчати свої твори. У 20-30-х роках Сосюра активно займається літературною творчістю. У цей час друкують його поетичні збірки «Місто», «Осінні зорі», у ліро-епічних творах «Оксана», «Робітфаківка», «Сількор», «Хлоня», «Махно» він створює низку соціально-психологічних портретів. Поряд із творами на теми соціалістичного будівництва (вимога часу!) пише інтимну лірику. Від початку поетичної творчості йому притаманне тонке ліричне сприйняття світу. Поет щирий і відкритий у вираженні своїх почуттів. Із середини 20-х років В. Сосюра дедалі більше розчаровується в новій радянській дійсності. Поет бачить, що його золотаво-блакитну Україну нищать, і болісні роздуми про це знаходять вияв у творах. Голод 1932-1933 рр. в Україні, арешти й розправи над друзями підсилюють трагічні почуття. Його твори в цей час піддають гострій критиці за націоналізм та ухиляння від прославляння радянської влади. В. Сосюру навіть примусили працювати слюсарем на заводі, щоб він перевиховався і набрався «робітничого гарту»....
0 Переглянути

Сила в слові: Леся Українка (1871—1913)

8 Клас

Її батько — Петро Антонович Косач — спадковий аристократ, дворянин. Навчався спочатку в Петербурзькому університеті, а після переїзду до Києва — в університеті Святого Володимира на правничому факультеті. П. Косач був активним членом «Старої громади», брав участь в організації недільних шкіл. Серед громадівців він зустрів талановиту й рішучу дівчину, яка стала його долею, — Ольгу Петрівну Драгоманову (літературний псевдонім — Олена Пчілка). Її залучив до суспільної праці рідний брат, відомий прогресивний діяч Михайло Драгоманов1. Ольга була гордою, цілеспрямованою і безкомпромісною. «...Нічого з солодкавости української Марусі, а цілість — повна жіночого чару, краси і детермінації2», — так характеризував її Д. Донцов3. 1 Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895) — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових. 2 Детермінація — обумовленість. 3 Донцов Дмитро Іванович (1883-1973) — український літературний критик, публіцист, філософ, ідеолог українського націоналізму....
0 Переглянути

Разом зі своїм народом — на віки: Тарас Григорович Шевченко (1814—1861)

8 Клас

9 березня 1814 р. прийшов у світ великий геній українського народу Т. Шевченко. У чому його феномен? Його твори не просто відтворювали життя народу, а були присвячені народу. Він не тільки розповідав про окремі явища несправедливої кріпосницької системи, а й викривав увесь антинародний устрій. В умовах бездержавності великий Кобзар не тільки оплакував недолю народу, а витворив образ нового позитивного героя — захисника інтересів знедолених. Закликом «Борітеся — поборете!», усіма своїми творами Т. Шевченко відкрив перед народом перспективу звільнення від соціального й національного рабства. Спираючись на фольклор і живу розмовну мову, він своїми творами заклав норми української літературної мови. ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ • Розгляньте репродукції портретів Т. Г. Шевченка, виконані сучасним українським художником Олегом Шупляком. Опишіть ту, що сподобалася вам найбільше. Поясніть, чому художник обирає саме такі композиції для зображення образу Кобзаря....
0 Переглянути

Світло української поезії

8 Клас

Твори, написані віршованою мовою, називають поезією2. У широкому сенсі слово «поезія» означає взагалі художню літературу на противагу науковій. У вузькому — твори, написані ритмізованою мовою, або сукупність віршованих творів якогось народу, епохи, суспільної групи тощо. 2 Синонімом до терміна «поезія» є лірика. Поетичні твори — це емоційна реакція автора на одну з миттєвостей життя. Саме тому вони, як правило, не мають розгорнутого подієвого сюже ту й невеликі за обсягом. У поетичних творах висловлюється почуття та переживання через образ ліричного героя, який узагальнено виражає емоції багатьох людей або самого автора. Завдання ліричного героя — відтворити широку гаму почуттів і переживань, викликаних певною подією. Досягнути мети йому вдається переважно через монолог, а основним засобом викладу стає емоційний роздум. У поезії значно більшу, ніж у прозі, роль відіграють різні види тропів, звуконаслідування, побудова фрази тощо. Усі твори, у яких відтворена почуттєва сфера людини, належать до ліричних. Лірика — це один із трьох родів художньої літератури (поряд з епосом і драмою), у якому навколишню дійсність відтворено через вираження почуттів і переживань ліричного героя....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 32
Назад

Навігація